Як сьогодні фіктивними рішеннями судів рейдери відбирають підприємства та що необхідно зробити на законодавчому рівні для запобігання цьому «Юридичній газеті» розповів заступник генерального директора з правових питань ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» Рустам Джамгуров.
– Пане Рустаме, розкажіть, з чого Ви починали свій кар’єрний шлях юриста?
– Кар’єру юриста я розпочав у 2001 р. Ще навчаючись в університеті, я паралельно вже мав юридичну практику. Розпочинав працювати у Кіровограді, займався приватною юридичною практикою. У 2004 р. отримав свідоцтво адвоката та переїхав до Києва. На початку були різні справи, але згодом (разом з партнером) я перейшов переважно до обслуговування підприємств та почав спеціалізувались на питаннях, що виникають стосовно господарських відносин.
– Як Ви потрапили до ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат»?
– У 2003 р. я брав участь у справі про банкрутство ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат». Співпрацював в одній компанії з арбітражним керуючим, який керував підприємством у процесі санації. Таким чином, я був одним з юристів, які у 2003 р. почали співпрацювати з компанією Solway, котра на той час була одним з учасників ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат». З 2005 р. займаю посаду заступника генерального директора з правових питань.
– Розкажіть про діяльність ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат»?
– ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат», – одне з підприємств, засновником якого є міжнародна компанія Solway. Після того як компанія Solway вклала у підприємство значні інвестиції та організувала належну роботу, комбінат (після 10-річного простою) запрацював ефективно і систематично. Підприємство надає нерезидентам послуги з переробки сировини, зокрема нікелевої руди, яка поставляється з родовищ з різних куточків нашої планети та переробляється в готову продукцію – феронікель. Використовується імпортна руда, тому що місцева руда дуже бідна та її переробка не ефективна.
– У чому полягає специфіка роботи юриста в металургійній сфері?
– Вона мало чим відрізняється від специфіки роботи юриста, який обслуговує будь-яке господарське підприємство. Просто треба мати поняття про металургійний процес: яким чином переміщується товар, сировина тощо. Також необхідно знати законодавчі нюанси зовнішньоекономічної діяльності, господарське, адміністративне, корпоративне трудове право. Якихось спеціальних відносин у цій сфері я не вбачаю.
– Чи важко керувати юридичним відділом такого потужного підприємства?
– Так, відповідальність дуже велика і працювати досить складно. Багато проблем, з якими ми зустрічаємось у нормальних, цивілізованих умовах не мали б шансів виникнути.
– З якими проблемами юридичного напрямку найчастіше сьогодні стикається підприємство?
– Насамперед, проблема полягає в тому, що сьогодні система захисту права власності, що існує в Україні, є вкрай не ефективною. Події, котрі відбувалися на Комбінаті протягом 2015 р. засвідчили про те, що законний власник нерухомого майна може бути позбавлений права власності зловмисниками без будь-яких правових підстав, але за допомогою корупційних зв’язків та недосконалості правової системи, яка в цивілізованих країнах має бути на сторожі інтересів законного власника. Ми зіштовхнулися з тим, що в березні група зловмисників переоформила нерухоме майно, яке належить ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» і внесла за допомогою нотаріуса запис у реєстр про те, що майно ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» належить іншій юридичній особі, місцезнаходження якої у м. Донецьку. Для цього зловмисники втілили схему, за якою зняли запис про заборону відчуження майна за іпотекою, що був вчинений на користь нерезидента-кредитора. Потім, на підставі підробленого рішення господарського суду Донецької області, яке датоване «задніми» числами 2011 р., зареєстрували право власності на донецьку компанію, з якою у нашого підприємства не було жодних правовідносин. Далі ця компанія «продала» підприємство іншій компанії без всяких розрахунків та сплати податкових зобов’язань та, відповідно, змінено запис у державному реєстрі нерухомого майна за ще однією компанією, яка контролювалась зловмисниками.
Після цього 11.06.2015 р. відбувся штурм рейдерів, які приїхали й невдало намагалися за допомогою зазначених «документів» та озброєних осіб захопити підприємство. Ми здійснили всі необхідні у таких випадках заходи та подали до відповідних органів близько 30-ти заяв про вчинені злочини. Відомі виконавці, відомі деякі замовники, є фото та відеоматеріали. Але з червня і до цього часу ніякої офіційної реакції, ніяких дій, які були б направлені на справедливий, об’єктивний розгляд кримінальних справ з боку правоохоронних органів, – немає.
Вважаю, що при реалізації такої схеми захоплення, рейдери користувалися корупційними зв’язками в середовищі суддів та правоохоронних органів. Так, за допомогою судового рішення районного суду нам фактично заблокували роботу з переробки сировини, арештували 72 тис. тон руди та значну кількість феронікелю на підставі підроблених рішень донецьких судів, третейських судів, що «керувалися» уявними правовідносинами. І ці «документи», відсутні у реєстрі судових рішень, бралися до уваги суддями, чиновниками різних органів. Навіть більше, за останньою інформацією, суддя Корольовского районного суду м. Житомир В.Колупаєв, вже маючи винесену щодо нього окрему ухвалу апеляційного суду за неправомірний арешт майна контрагента нашого підприємства навесні 2015 р., знову відзначився грубим порушенням правил підсудності, без залучення нас, незважаючи на відсутність намальованого рейдерами «рішення» суду у реєстрі судових рішень, прийняв рішення про визнання за ТОВ «Юссам» права власності на майно нашого підприємства.
На цей раз рейдери використовували «рішення» не господарського суду Донецької області від 2011 р., а вже «рішення» господарського суду Львівської області від 2009 р., при чому щодо їх спроби не санкціоновано внести це «рішення» до автоматизованої системи документообігу господарського суду Львівської області відкрито кримінальне провадження ГУ Національної поліції у Львівській області.
Незважаючи на таку невдалу спробу у Львові, рейдери знайшли інший вихід і легалізували свою підробку через суддю В. Колупаєва в іншому місті. До речі, і перше, і друге «рішення» господарських судів рейдери «підписали» суддями, що померли у 2014 р. Суддя Донецького суду загинула під час обстрілу під Волновахою. Як вбачається з наведеного, ні рейдери, ні суддя не остерігаються відповідальності ні перед державою, ні перед Богом та продовжують насолоджуватися безкарністю.
– Як, на Вашу думку, можна вирішити це питання на законодавчому рівні?
– Тут питання не в простій, формальній зміні законодавства. У нас є Конституція, яка не працює, у нас є маса прекрасних законів, які не виконуються. Проблема полягає у виконанні. У нашій історії є приклад, коли правоохоронці Житомира відкривають за заявою зловмисників кримінальну справу, вилучають документи у нотаріусів, що протиправно переоформили майно підприємства і, фактично, допомагають рейдерам замести сліди злочинів. При цьому, слідчий та суддя, при винесенні ухвал про доступ до документів,формально керуються чинним законодавством. Але в цілому результат такий, що наша правоохоронна система, замість того, щоб попереджувати злочини, – сприяє їм.
По-перше, для здійснення змін необхідне чітке визначення мети. Перш ніж йти до мети, необхідно об’єктивно оцінити, де ми знаходимося та на якому рівні. Існує індекс захисту права власності, який встановлює відповідна міжнародна організація. За даними 2014 р., у рейтингу (серед 229 країн) Україна посіла «почесне» 109 місце. Далі падати вже нікуди, за рівнем ефективності захисту права власності ми поряд із Зімбабве. Отже, ситуація є кричущою.
Судова, правоохоронна система, система реєстрації не гарантують та не захищають права законних власників. Так, сьогодні у нас відбуваються зміни в реєстраційній системі, приймаються певні закони, переходять до електронної реєстрації. Україна переймає найкращі закордонні зразки, відпрацьовані століттями. Але якщо ми переймаємо якусь систему, ми маємо розуміти, у якій конфігурації ця система працює, як вона буде співпрацювати з іншими органами державної влади та чи переймаємо ми всі принципи, на яких ця система будується. Відповідно до законів України, всюди, де стоїть питання про відповідальність посадової особи, лише вказано «відповідає, згідно з законодавством України». Немає чіткої регламентації, яким саме чином відповідає? А якщо б реєстратор чи нотаріус знав, що він буде, безумовно, в порядку регресу відповідати за свої дії перед державою і відшкодовувати той збиток, якого він завдав своїми неправомірними діями, то він подумав би ще, чи йти йому на цю роботу, а не про вчинення дій неправомірного характеру за гроші зловмисників.
Тобто, впроваджуючи реєстрацію прав власності за титулом Торренса, законодавці не передбачають принцип страховки. А саме, що держава гарантує безумовне відшкодування у випадку, якщо законний власник буде позбавлений права власності в результаті некоректної чи неправильної роботи системи реєстрації.
По-друге, ми маємо не лише переймати надбання цивілізованого світу, ми ще маємо (з урахуванням специфіки нашої ситуації) вжити найжорсткіших заходів та механізмів для того, щоб зловмисники не використовували ті ж пробіли, які існують узаконодавстві. Тобто, у нас є запис про власника, і якщо приходять на реєстрацію інші документи, у яких вказується новий власник, то я вважаю, доцільно, щоб попереднього власника було письмово повідомлено реєстратором про можливість участі у цій процедурі. Втім, цього ніхто не передбачає. З урахуванням принципу екстериторіальності, кожен власник тепер має думати, чи вже знайшли зловмисники десь в іншому регіоні згідливого нотаріуса, чи ще ні.
Також є ще одна проблема. Як свідчить міжнародний досвід боротьби з організованою злочинністю, рейдерством та корупцією, ефективною є боротьба з організаціями, в тому числі, що діють як юридичні особи. Однак, за законодавством, у нас досі відповідають виключно фізичні особи. У нашій же історії досить багато юридичних осіб, від яких діють фізичні особи, є посадові особи, засновники. І сама постановка питання законодавчо, що всі ці особи можуть бути під підозрою і трактуватись як одна злочинна організація, навіть за відсутності видимих формальних дій, вже могла б унеможливити використання таких юридичних компаній у злочинних рейдерських схемах. Ми маємо йти до того, щоб кожна юридична особа, її засновники-фізичні особи усвідомлювали, що дотримання законодавства є питанням доступу до тих благ, які надає держава та суспільство, і навпаки. Так, у розвинених країнах кожна компанія, кожна фізична особа, котра звертається до банку чи до якоїсь офіційної структури, має свою історію, рейтинг, статистичні викладки, та від цієї історії залежить, нададуть їй кредит під 2,5% чи 5-7%.
Наприклад, закон про доступ до судового рішення має дуже суттєвий недолік. Там зазначено, що всі суди мають керуватися тільки тими судовими рішеннями, які зазначені в державному судовому реєстрі. Умене питання: а чому ж немає такого зобов’язання у нотаріуса, реєстратора, прокурора, інших правоохоронних органів? Судовий реєстр ведеться з 2009 р. і всі рішення потрапляють до нього. Особа, рішення стосовно якої не потрапило до реєстру, має право надати відповідні документи та написати скаргу, що рішення у її справі не внесли до реєстру. На сьогодні ситуація така, що право власності в нашій країні залежить від того, скільки чорнил знаходиться у картриджі відповідного пристрою для друкування судового рішення і скільки часу необхідно рейдерам для того, щоб виготовити печатку.
– Як Ви думаєте, чи зможе щось змінити у цьому напрямку судова реформа, реформа правоохоронних органів, органів прокуратури?
– Ми маємо прибрати з повістки дня політичну доцільність. Кожна політична сила, яка приходить до влади, має думати на кілька кроків вперед: сьогодні вони при владі, а завтра будуть в опозиції. А в нас політичні сили приходять і вважають, що вони прийшли назавжди. Ситуація, коли вони можуть управляти певний час якимись процесами, а інші не можуть, можливо їх і влаштовує, але це недалекоглядна стратегія.
Що таке суд? Суд – це місце, де громадянин має вирішити конфлікт інтересів на основі чинного законодавства. Але саме застосування законодавства, процесуальних норм, крім їх формального виконання, має відповідати моральним імперативам. Суспільство потребує не тільки законності, а й справедливості, рівності. Для цього має працювати державна система в країні та до цього ми маємо йти.
У процесі здійснення децентралізації на перший план мають виходити певні соціальні зв’язки між членами відповідної територіальної громади. Люди, які знаходяться на певній території, у громаді, мають навчитись об’єднуватися та довіряти один одному. Саме громада має самостійно визначати, хто повинен вирішувати їхні проблеми, хто має бути суддями. Судді, які призначаються державою, залежать від неї: у квартирному питанні, в соціальних питаннях, залежать адміністративно. Тобто, допоки така система буде, то ми можемо поміняти «поганих» на «хороших», але ці люди не будуть відчувати своєї відповідальності перед тими людьми, для яких вони мають бути сервісною службою. Для нас держава та державні інститути мають бути сервісною службою, тому що ми платимо податки, ми маємо отримувати за свої податки якісні послуги, а натомість отримуємо проблеми.
– Майже 10 років Ви є головою постійно діючого Третейського суду при Українській асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції. Які суперечки та спори сьогодні найчастіше доводиться вирішувати у цій сфері?
– Ідея створити цей суд виникла у 2006 р. У нас є кілька потужних підприємств, які входять до Асоціації виробників феросплавів: Нікопольський та Запорізький заводи феросплавів, Марганецький та Орджонікідзевський ГЗК, наше підприємство. Юристи зібралися, обрали суддів і за весь цей час розглянули близько 30-40 справ. Така система вирішення суперечок та спорів напрочуд позитивно зарекомендувала себе за кордоном і прикро, що ми поки не сприймаємо такі недержавні інститути, як альтернативу державним вирішенням спорів.
Зважаючи на те скільки підприємства витрачають часу у державних судах та скільки сьогодні становить сума судового збору, вирішення спорів у третейських судах суттєво б полегшило життя для суб’єктів господарювання та громадян. Але проблема в тому, що між людьми у суспільстві низький рівень довіри й цим користуються ті, хто знаходиться при владі. Тому ми змушені йти в суди й там проходити всі ці процедури щодо вирішення проблем, які, здебільшого, створюють нам державні органи. Суди переповнені цими проблемами.
Я можу навести приклад у контексті взаємовідносин з органами фіскальної служби. Є одна з системних проблем. Як відомо, основна мотивація результатів усіх податкових перевірок – виконання поставленого керівництвом «плану». Оскільки ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат» – велике підприємство, то щодо нього завжди проводяться перевірки, в результаті яких нам завжди донараховують податки. Ми звертаємося до суду і, навіть при всіх його недоліках, проходимо всі інстанції та скасовуємо, в переважній більшості, усі повідомлення рішення. І так по всій країні бізнес бореться з безпідставними донарахуваннями.
Окрім того, паралельно з адміністративним процесом, на підставі надуманих обставин, порушується кримінальна справа. Тобто, підприємство виграло всі суди до ВСУ, а кримінальні провадження тягнуться роками, викликаються на допити посадові особи, надаються стоси документів. На мій погляд, не може бути кримінальних проваджень у той час, коли є неузгодженні зобов’язання. Це питання не вирішується вже протягом тривалого часу. Величезна кількість людей, грошей бізнесу та держави залучені до вивчення проблем, які виникли не в результаті порушень законодавства, а вигадані перевіряючими, заради виконання усних команд керівництва ДФС.
– З огляду на свій досвід, що Ви могли б побажати юристам-початківцям?
– Бажаю докласти усіх зусиль для змін у країні, для того, щоб вона була придатна для проживання дітей, онуків, для того, щоб ми все-таки стали цивілізованою країною, оскільки жити в країні, де не можна передати майно, залучити та примножити капітал, – це шлях у нікуди. В якийсь момент ми просто опинимося у глухому куті.