Підступна агресія поставила на межу виживання мономіста в Україні
Ще донедавна мешканці смт Побузьке вважали своє життя стабільним та забезпеченим. Єдине в селищі промислове підприємство – Побузький феронікелевий комбінат – стабільно працював, цілеспрямовано модернізував обладнання, реалізовував екологічні та соціальні проекти, підтримував діяльність медичних, культурних та спортивних закладів. Досить сказати, що близько 70 відсотків населення селища та навколишніх сіл працювали на комбінаті. А надходження від комбінату до селищного бюджету перевищували 72%, що забезпечувало планомірний розвиток громади.
«Коли наш інвестор, міжнародна група Solway, прийшов на комбінат, одним із напрямків нашої роботи стала реалізація соціальної політики, побудованої на принципах соціальної відповідальності», – пригадує генеральний директор ПФК Денис Шевченко. – «В останні роки наші соціальні проекти охоплювали всю Побузьку територіальну громаду та всі вікові групи. Розширюючи обсяги допомоги нужденним, за нашої ініціативи був організований благодійний фонд «Розвиток Побужжя», який безпосередньо надавав допомогу населенню і закладам селища та громади».
Більш детально про допомогу комбінату громаді розповіла Оксана Петрук, заступник селищного голови Побузької громади:
«За рахунок податків комбінату виплачувалися заробітні плати допоміжному персоналу з нашого ліцею та філій, дошкільним закладам, селищній раді, комунальному закладу «Центр надання соціальних послуг», КНП „Комунальне підприємство «Благоустрій»“. Наша лікарня повністю утримувалася із надходжень до бюджету від ПФК. Крім того, комбінат надає нам благодійну допомогу у формі різних проектів. Це і дороги, і заміна вікон у закладах освіти на енергозберігаючі та багато інших, які мають важливе значення для нашої громади».
Війна внесла свої корективи
З початку російської агресії стабільна робота комбінату зазнала сильного удару. Через блокування морських портів довелося спочатку знизити обсяги виробництва, а після бомбардування української енергосистеми – вимушено призупинити роботу основного виробництва та провести оптимізацію персоналу.
«Мій чоловік відпрацював на комбінаті близько 20 років, а саме плавильником у металургійному цеху. Зараз він знаходиться у лавах Збройних Сил України. Хочу відмітити, що комбінат надає вагому підтримку нашим військовим та їхнім родинам. Коли наші хлопці йшли на фронт, комбінат не тільки надавав їм грошову допомогу, але й забезпечив військовими аптечками та спорядженням. Крім того, до повної зупинки комбінату родинам щомісяця виплачувалося 2/3 заробітної плати чоловіків. Зараз мій чоловік не звільнений із комбінату, але заробітна плата йому не виплачується», – ділиться своїми спостереженнями Олена Дудник, директор закладу дошкільної освіти «Орлятко» Побузької селищної ради.
Як повідомили на комбінаті, в умовах простою це – вимушений крок, але частину співробітників вдалося залучити до роботи на інших об’єктах: «В першу чергу, це енергетичний цех, цех водоочищення та інші об’єкти критичної інфраструктури та комбінату», – пояснює Денис Шевченко. – «Робочі місця за призваними до ВСУ та жінками у відпустці по догляду за дітьми будуть збережені в повному обсязі. Залишаються і всі служби і підрозділи комбінату, хоча кількість задіяних співробітників буде зменшена. Це вимушений крок, однак ми робимо все для того, щоб за покращенні ситуації комбінат зміг швидко повернутися до повноцінної роботи».
Перші наслідки
Зупинка комбінату вже почала впливати на життя громади: «Із зупинкою нашого ПФК значно погіршилося життя наших людей, тому що на цьому підприємстві працюють люди не тільки з нашого селища, але й із регіону, – як жінки, так і чоловіки. Це масове безробіття вже призвело до того, що люди почали покидати селище», – зізнається Олена Дудник. – «Особливо це помітно по роботі дитячих закладів: через погіршення демографічної ситуації стало менше дітей. Якщо раніше у нас було вісім вікових груп, то зараз залишилось чотири. Зменшилась і наповнюваність груп – з 30 до 16-20. Загалом до зупинки ПФК у садочку навчалися 161 дитина, з яких залишилось 81».
З нею погоджується і Оксана Петрук: «Дуже зросло безробіття, і я вважаю, що вже незабаром ми зіткнемося із значним погіршенням демографічної ситуації, що пов’язано з відтоком великої кількості молоді. Відсутність роботи призведе до зубожіння».
В той же час на комбінаті вишукують можливість хоч якось допомогти громаді. «Безпосередньо для нашого регіону комбінат є містоутворючим, і в зв’язку з цим його важливість важко переоцінити. Якщо взяти дошкільну освіту – безпосередню сферу нашої діяльності, – то це постійна допомога. Коли комбінат працював стабільно, нам постійно йшла допомога: на матеріальне забезпечення, на ремонтні роботи», – свідчить Костянтин Лісовенко, директор Побузького центру дитячої та юнацької творчості. – «Звичайно, комбінат нас не залишає і зараз, але якщо раніше мова йшла про стабільну щомісячну допомогу, то зараз ситуація інша: їм дуже важко і керівництво викраює будь-які навіть невеликі можливості, щоб хоч трошки, але підтримати дітей».
Второваним шляхом
В 90-х роках минулого століття мешканці Побузького вже зіткнулися із зупинкою комбінату. «Я пам’ятаю ті часи, коли на зорі незалежності ПФК припинив роботу. Тоді було дуже важко, особливо взимку. І зараз боюся, що ситуація може повторитися», – пригадує старожил Побузького Галина Білоскурська, директор Побузької міської бібліотеки. – «Тоді багато хто виїхав в села і виживав там. Ми теж ходили працювати до фермерських господарств. Пололи соняшники, буряки, кукурудзу. Але тоді ми були молоді і могли по-іншому заробити гроші. Тепер нас може врятувати лише пенсія».
За словами місцевих жителів, молодь вже почала шукати кращої долі. Хто мав можливість, виїхав до інших регіонів чи за кордон, інші шукають роботу в навколишніх селах.
Костянтин Лісовенко вважає так: «Найближче майбутнє у всіх однакове. Всі працюють на перемогу і максимально вкладаються в дітей, в їхнє виховання. Що стосується громади, всі намагання направлені на максимальне зниження витрат та збереження фахівців. Якщо комбінат не відновить роботу, то, можливо, вже через кілька років селище занепаде».
Проте побужани не втрачають надію на відновлення роботи комбінату. «Нехай завод працює, щоб люди могли жити нормальним життям», – бажає Галина Білоскурська.
Тим більше, що за майже 20 років ретельної праці керівництва ПФК і групи Solway в селищі вдалося подолати наслідки кризи 90-х років.
На комбінаті розуміють відповідальність перед громадою. І хоча за нинішніх умов повністю відновити роботу підприємства неможливо, керівництво ПФК та групи Solway не втрачають надії. «Зараз розглядаються альтернативні шляхи відновлення виробництва на ПФК, але до прийняття остаточного вирішення про це говорити рано», – запевнив Денис Шевченко.
За його словами, з початком війни змінилися логістичні можливості підприємства і, таким чином, щоб підприємство змогло працювати тривалий час, необхідно врахувати всі можливі ризики та знайти нові можливості. Цим зараз і займаються як фахівці комбінату, так і його інвестора – міжнародна група Solway.
https://expert.in.ua/publikatsii/12092023-z-viroyu-v-najkrashhe/