В рамках міжнародного форуму із питань сталого розвитку, який вперше відбувся в Україні, представники міжнародного інвестиційного співтовариства, регуляторів і профільних НКО розповіли українським бізнесменам про принципи відповідального інвестування та роль соціальних і екологічних факторів у новому світовому підході до підприємництва.
На думку експертів, робота і розвиток української економіки в найближчому майбутньому повинні визначатися двома факторами: європейськими ініціативами з декарбонізації економіки і принципами ESG (англ. environmental – екологія, social – соціальний розвиток, governance – корпоративне управління).
Як відбувається впровадження ESG-принципів у практику українських підприємств, ми розповімо в інтерв’ю нашого кореспондента з Даном Бронштейном, Головою Ради Директорів швейцарського учасника форуму – інвестиційної групи Solway Investment Group, що володіє ТОВ «Побузький ферронікеліевий комбінат».
- Відповідно до загальносвітових тенденцій ринку, Група активно впроваджує систему цінностей і правила ведення бізнесу, які реалізуються передовими світовими компаніями. Як нові вимоги ринку впливають на інвестиційні та операційні рішення компанії?
Останнім часом на кожному галузевому форумі згадуються принципи ESG. Для нас це означає зміщення акценту з оптимізації виробничих показників (що цікавить в першу чергу акціонерів і податкові органи) на оптимізацію впливу бізнесу, включаючи більш широке коло зацікавлених осіб. На практиці, тобто на проектному рівні, це означає діалог з більшою кількістю громад (наприклад, у Гватемалі ми розширили кількість громад, залучених у наші соціальні програми), більш відкриті стосунки з екологічними і правозахисними організаціями, розширення сфери нашої взаємодії зі сторонніми організаціями, більш високу прозорість і підзвітність для зовнішніх стейкхолдерів.
Говорячи про холдингову компанію в цілому, це і прийняття довгострокової стратегії для підвищення ефективності в сфері ESG, і створення штату фахівців, які виконують внутрішній контроль над діяльністю дочірніх підприємств у цій сфері. У середньостроковій перспективі ми очікуємо отримати міжнародний рейтинг ESG від сторонньої організації, включаючи план заходів щодо його поліпшення. Крім того, компанія активно займається зниженням так званого вуглецевого сліду, що проявляється у виборі нових проектів (як уже на проекті в Індонезії) або в оптимізації існуючих потужностей (наприклад, в даний момент ми активно займаємося перебудуванням гватемальського виробництва на поновлювані джерела енергії).
- Раніше в інтерв’ю ви говорили про соціально-економічний розвиток регіонів, де розташовані активи Групи. Чи існує у Групи єдина стратегія розвитку, які результати ви можете позначити на даний момент, які програми в дії, і що заплановано на майбутнє?
Стратегія Групи в цілому – планомірне підвищення якості відносин у кожному регіоні присутності. У кожного регіону свої запити, і компанія прагне їх розуміти і по можливості задовольняти. Наприклад, у Гватемалі завжди актуальним є питання щодо створення додаткових робочих місць для населення довколишніх громад, і ми систематично підвищуємо кількість працевлаштованих місцевих жителів, інвестуючи у підвищення їх кваліфікації. Також в цьому році, в умовах пандемії, компанія допомагала державі в реалізації базових послуг щодо постачання води і харчування завдяки налагодженій інфраструктурі; у зв’язку з цим, у цій сфері у нас з’явився цілий ряд спільних проектів, які в майбутньому дозволять нам співпрацювати з регіональною владою. У Македонії і Україні – країнах зі стабільним виробничим процесом – існує великий попит на підвищення кваліфікації і на просування професії металурга. Також ми співпрацюємо з освітніми установами, виступаємо спонсорами культурних і спортивних подій.
- Чи змінилася під впливом загальносвітових тенденцій система цінностей у межах самої Групи; і якщо змінилася, то як?
Тепер, беручи інвестиційні рішення, ми аналізуємо куди більшу кількість чинників. Наприклад, чи зможемо ми впровадити в конкретному проекті систему ESG краще, ніж на останніх проектах? Чи зможемо ми забезпечити його електроенергією так, щоб домогтися максимально ефективного зниження викидів парникових газів у межах Групи? Наскільки великий ареал впливу проекту в регіоні, і що чекає від нас громадськість? Безумовно, такі додаткові обмеження знижують коло можливих проектів, але це єдиний можливий варіант для того, щоб ми залишалися соціально відповідальною компанією світового рівня.
- Чи є регіональні відмінності або «місцеві труднощі» у процесі адаптації операційної діяльності до нових вимог індустрії? Якщо так, то які? Наприклад, чим відрізняються сучасні умови ведення бізнесу в Україні від того, як це відбувається в інших країнах?
Масштабні програми з підвищення ефективності виробництва, впровадження принципів зеленого майнінгу і ESG потребує запровадження й освоєння нових технологій, і, як наслідок, високого рівня знань і довгострокової мотивації. Якщо порівнювати, наприклад, Гватемалу і Україну, то Гватемала може похвалитися високою мотивацією (люди прагнуть отримати довгострокову роботу), але більш низькими знаннями. Саме тому в Гватемалі ми інвестуємо, в першу чергу, у створення нових робочих місць і підвищення кваліфікації. В Україні протилежна проблема: металургія – високорозвинений сектор, але мотивація по довгостроковій зайнятості на заводі знижується, так як велика кількість молоді вибирає європейський ринок праці, не пов’язаний із металургією. Текучість кадрів в Україні в рази перевищує показники по Гватемалі і Македонії. Престиж професії, на жаль, знизився, і ми спрямовуємо зусилля на кардинальний розворот цієї тенденції.
- Кілька років поспіль ПФК впроваджує проект із реконструкції газоочисних споруд, спрямований на зменшення рівня викидів до 99,9% (так говорилося в ряді публікацій комбінату). Чи означає це реалізацію загальної стратегії Групи щодо зниження впливу виробництв на навколишнє середовище або вионання зобов’язань, які визначені окремо взятою державою?
І те і інше. Багато в чому виробнича схема ПФК була успадкована нами з часів створення підприємства. Незважаючи на глибоку реконструкцію багатьох ділянок, комбінат спочатку проектувався під зовсім інші стандарти викидів, ніж прийняті сьогодні. Якби ми будували аналогічне підприємство з нуля (як ми зробили в Гватемалі і збираємося робити в Індонезії), рівень газоочисток був би зовсім іншим. На жаль, рентабельність підприємства не дозволяє проводити одночасно кілька великих енергозберігаючих та екологічних проектів, тому ми рухаємося поетапно, відповідно до прийнятої і затвердженої програми дій до 2030 року.
- ПФК багато пише про освітні програми не тільки для співробітників, але і для підростаючого покоління. Чи входить освіта в стратегію зростання Групи? І як розвиток талановитих в області мистецтва дітей співвідноситься з потребами металургійної компанії?
В даному випадку мова йде про соціальні зобов’язання Solway, зокрема, за однією з 17 цілей сталого розвитку (ЦСР), слідувати яким рекомендується ООН. Тут ми говоримо про задачі, пов’язані з підвищенням якості освіти. За визначенням ООН, освіта сприяє скороченню соціальних відмінностей і досягненню гендерної рівності. У цьому контексті розглядається внесок компаній у забезпечення справедливої якісної освіти і заохочення можливості навчання протягом усього життя для всіх – дітей, молоді та дорослих.
Ми вирішуємо ці завдання за допомогою програм, спрямованих на підвищення загальної якості освіти серед жителів місцевих громад, незалежно від країни і регіону присутності. На рівні політики Групи ми намагаємося інвестувати кошти в програми, основні цілі яких – підвищення професійної підготовки, можливість навчання нової професії і, відповідно, розвиток компетенцій для цілого ряду професійних областей. Зрозуміло, існують і особливості: наприклад, рівень загальної освіти у Гватемалі та Україні дещо різниться, як розрізняються і наші підходи.
Так, з 2016 року, спільно із Зальцбургским міжнародним фестивалем, ми реалізуємо стипендіальну програму для талановитих молодих людей. Оновлена і розширена в 2020 році програма @creative.fellowship talent showcase дає можливість вивчити англійську мову, вчить працювати в команді, виробляє вміння ставити цілі і вирішувати завдання в багатокультурному середовищі. Такі навички не тільки збільшують шанси на роботу в цікавих, багатонаціональних проектах з широкою географією і хорошою зарплатою, а й дозволяють займатися місцевим підприємництвом на більш високому рівні.
Чому ми орієнтуємося на тих, хто захоплений творчістю? Тому що цих молодих людей із різних країн вже об’єднує спільний інтерес; відповідно, їх простіше залучити до запропонованих нами додаткових освітніх програм.
Що стосується професійної освіти, то в цій сфері ми вкладаємо багато сил і ресурсів у навчання професії та перепідготовку персоналу. Безумовно, всі країни мають певні відмінності. Як я говорив раніше, якщо в Гватемалі ми робимо основний акцент на навчання низькокваліфікованим професіям, то в Україні більше уваги приділяється перепідготовці й підвищенню кваліфікації. У першому випадку, спільно з регіональними центрами зайнятості, ми запустили проект «технічного університету», який навчає базовим професіям кілька сотень осіб на рік. У другому – орієнтуємося на тих, хто хотів би рости у своїй професійній області або здобути вищу освіту. Для останніх у нас, в тому числі, існує стипендіальна підтримка для оплати навчання в університетах.
Наша окреме завдання – усунення перешкод у розвитку професійних навичок, протягом підготовки кадрів або отримання освіти на всіх його етапах: від середньої до технічної та вищої. З іншого боку, це можливість навчання для молоді та дорослих на протязі всього життя. У нашому випадку перешкоди, з якими стикається молодь, – це негативний імідж гірничодобувної промисловості в цілому; упередження про металургію як про «чоловічу роботу», і молодим жінкам там не місце; незнання того, які сучасні професійні можливості в принципі існують в цій галузі.
У цьому контексті України стала для нас «випробувальним полігоном». Восени 2020 року ми запустили інтерактивний цифровий проект «ПІЧ». На першому етапі, до 2025 року, проект націлений як на доступне і захоплююче знайомство підлітків з можливостями, які відкриває гірничодобувна промисловість, так і на нарощування партнерських взаємовідносин з освітніми установами та центрами кар’єрного розвитку. В ідеалі, до 2030 року ми хотіли б створити систему професійної орієнтації для старшокласників, яка дозволить підвищити кількість бажаючих, в тому числі і жінок, вибирати технічні або профільні для металургії дисципліни. Якщо в Україні проект виявиться успішним, ми зможемо розгорнути його й на інші регіони присутності.