Найбільші джерела надходжень до державного бюджету України – агропромисловий комплекс і металургію – одночасно об’єднують і розділяють підходи до використання земельних ресурсів. Якщо в АПК земля служить джерелом довгострокового доходу з відповідним до нього ставленням, то в металургії ще недавно земля розглядалася із суто споживчої точки зору, яка залежала від наявності корисних копалин і необхідності утилізації відходів виробництва.
Земля під відходами
Згідно з рейтингом найбільших забруднювачів навколишнього середовища, виданим Міністерством екології та природних ресурсів України, в 2017 році тільки десятка найбільших підприємств утворила 308 млн. тон відходів. Але ж, крім безпосереднього впливу на навколишнє середовище, це і площі, на яких складуються відходи виробництва металургії, енергетики та інших сфер. За оцінками експертів, на сьогоднішній день в Україні є близько 30 млрд. тон техногенних відходів. І якщо з обсягами промислових відходів в країні існує якась статистика, то статистика з інформацією про площі шлакосховищ відсутня у відкритому доступі.
Але можна припустити, що вони займають багато тисяч гектар українських земель. Якщо, наприклад, площа сумно відомого запорізького шлакосховища в балці «Середній» оцінюється в 240 га, а подібними сховищами, або, як їх прийнято називати в останні роки, техногенними родовищами, можуть похвалитися всі великі промислові підприємства України, то картина в масштабах країни виглядає гнітюче.
Відходи – в доходи
З поширенням в Україні загальносвітових правил і способів ведення бізнесу, змінюється і ставлення промисловців до вторинного використання відходів виробництва. І хоча у цьому напрямку ще необхідно докласти багато зусиль, тим не менше, тенденції, що зароджуються в середовищі українського бізнесу, дають підстави для оптимізму. А принцип «Відходи в доходи!» все частіше знаходить застосування на практиці. Тим більше, що за оцінкою Інституту геологічних наук НАН України, з 30 млрд. тон промислових відходів близько 20% можна розглядати як техногенні родовища, розробка яких здатна приносити до $ 1 млрд. на рік.
До того ж вторинне використання промислових відходів не обмежене простим витяганням залишків корисних копалин, а й виробництвом нової продукції. Не менш важливим аспектом розвитку подібних проектів є можливість рекультивації і повернення до сільськогосподарського обороту земель, що використовувалися для промислових цілей.
Повернення земель
Кожне підприємство гірничо-металургійного комплексу за свою історію хоча б один раз стикалося з проблемами відведення земель. Особливо болісно цей процес відбувається переважно в аграрних областях. В історії України були випадки, коли через землевідведення доводилося відмовлятися від реалізації проектів із видобутку та переробки корисних копалин.
Поширення принципів соціальної відповідальності в середовищі вітчизняних бізнесменів привело до того, що в країні почався «зворотній процес», коли промислові підприємства вкладають власні кошти для проведення рекультивації земель, які раніше використовувалися в промисловому виробництві, зокрема, до вироблених кар’єрів.
Так, розташований у Кіровоградській області Побузький феронікелевий комбінат реалізовує спеціально розроблений проект із рекультивації відпрацьованого кар’єру «Центральний». Згідно з проектом, виробка буде заповнена екологічно нейтральним матеріалом, щоб уникнути впливу на склад підземних вод, а зверху буде нанесено шар родючого ґрунту для висаджування рослин. За словами генерального директора Побузького феронікелевого комбінату Олега Беспалова, це буде своєрідною подякою місцевій громаді від комбінату, адже після закінчення реалізації проекту права на цю земельну ділянку повернуться до держави і місцевої громаді. Для реалізації цього проекту в 2018 році комбінат придбав нові кар’єрні самоскиди.
Крім рекультивації відпрацьованих кар’єрів, у 2017 році Побузький феронікелевий комбінат запустив дробильно-сортувальну ділянку з переробці шлаків у калібрований щебінь. У 2018 році замовникам було відвантажено 33 тис. тон продукції, яка має сертифікати для використання в будівельних і дорожніх роботах. «На сьогоднішній день попит на продукцію дробильної ділянки перевищує наші виробничі можливості», – зізнався Олег Беспалов. – «Тому ми розглядаємо можливість збільшення виробничих потужностей».
Запуск переробки шлаку феронікелевого виробництва дозволив не тільки скоротити кількість відходів, а і став джерелом додаткового доходу для комбінату. Так, за визнанням головного менеджера, придбання нових самоскидів було профінансовано з доходів від продажу щебню.
З підтримкою краще
За словами Олега Беспалова, реалізація екологічних програм отримала б значне прискорення за підтримки держави. До того ж, на думку керівника ПФК, мова йде не про пряму участь, а про непряму, за рахунок зміни в податковій політиці: «На сьогоднішній день наша екологічна програма розрахована на фінансування в розмірі $19 млн. Це досить велика сума для нашого підприємства, що і впливає на терміни її реалізації. Якби нам залишали 30-50% екологічного податку для фінансування екопрограм, то терміни її впровадження істотно скоротилися б», – зробив висновок Олег Беспалов.