Трудова міграція українців, що набирає обертів, стає гострою проблемою для вітчизняних роботодавців.
З кожним роком кількість українців, які шукають кращої частки за кордоном, зростає. За офіційною інформацією, тільки в Польщі кількість наших співвітчизників перевищила 3 млн. чоловік. У більшості випадків це – низько кваліфікована робота без соціальних гарантій. Так, за розповідями робітників що повернулися з Польщі, їм доводилося працювати по 16 годин на день на збиранні полуниці; при цьому жили вони в бараку, але господар брав плату за проживання, немов це готель за системою “все включено”. Крім цього, існувала драконівська система штрафів. В результаті заробіток, з урахуванням проживання та інших витрат, виявився ненабагато вище, ніж в Україні.
Не зарплатою єдиною
Українці, які виїжджають на заробітки за кордон, пояснюють це низькими зарплатами в країні. При цьому в облік не беруться ті соціальні гарантії, які надаються працівникам на підприємстві. Не враховуються й податки, які збирає держава. “Звичайно, є проблема, що зарплата на картку приходить за вирахуванням соціальних податків. Але ніхто не хоче розуміти, що таке соціальні виплати, і що не власник, а держава утримує їх. Вони вважають, що ми їм недодаємо. ПФК перевищує міжгалузеві угоди на 11%. Ніхто чомусь не звертає увагу на путівки, цільову допомогу на оздоровлення та інші соціальні гарантії працівникам, а також на допомогу селищу, в якому розташований комбінат”, – ділиться своїми спостереженнями генеральний директор Побузького феронікелевого комбінату (Кіровоградська обл.) Олег Беспалов. Менеджер вважає, що частково проблему підвищення професійного рівня співробітників та працезайнятості можна вирішити за рахунок диференційованого підвищення заробітної плати: “Диференціація робиться для того, щоб у людей з більш низькою кваліфікацією був стимул рости, вчитися та підвищувати рівень своїх навичок”, – пояснив топ-менеджер.
Потрібні фахівці
Зниження престижу робітничих професій в Україні призвело до того, що професійно-технічна освіта в країні практично занепала. Тільки в останні роки її розвитку та вдосконаленню почали приділяти увагу. “За останні десятиліття ми отримали армію різного рівня юристів та маркетологів, а от людей прикладних професій – інженерів, технологів – майже не залишилося”, – нарікає Олег Беспалов. “Коли я йшов в металургійний, конкурс на місце був 3 людини, а зараз в Інституті недобір”,-ділиться наболілим топ-менеджер. – “Але це можна зрозуміти: ось, наприклад, випустять вони 30 металургів, А куди вони підуть працювати? Нам, наприклад, потрібно тільки 5. Незатребуваність – це проблема”. Сьогодні ситуацію з нестачею кадрів вітчизняні роботодавці змінюють або підготовкою необхідних фахівців безпосередньо на підприємстві, або оплачуючи навчання співробітників в освітніх закладах, передусім – у ВУЗах. Так, на Побузькому феронікелевому комбінаті вже не один рік працює навчально-курсовий комбінат, де проходять підготовку новоприбулі працівники, а також підвищують свій професійний рівень вже діючі працівники. За підсумками 2017 року, витрати на навчання персоналу склали 185,7 тис. грн. (106,1% до 2016 року), у тому числі, на навчання у вищих навчальних закладах – 35,4 тис. грн.; на перепідготовку кадрів – 150,3 тис. грн. Всього в 2017 році НАВЧАЛЬНО-КУРСОВИЙ КОМБІНАТ навчив нових професій 48 чол., перепідготовив 109 чол., підвищили кваліфікацію 326 чол. Продовжують навчання у ВУЗах: на денній формі навчання – 1 людина, на заочній – 2 людини. У поточному році витрати на навчання заплановані в сумі 307,3 тис. грн. За словами Олега Беспалова, організувати підготовку персоналу на підприємстві – вимушена міра, так як багатьох фахівців в Кіровоградській області не готують. Тому підприємство змушене брати на себе витрати на освіту. Причому ці витрати пов’язані не тільки з підготовкою кадрів для виробництва, але і з управлінням селищем. “Комбінат є містоутворюючим підприємством для смт Побужжя. Тому допомогу місцевій громаді ми розглядаємо як інвестиції в людський капітал та майбутнє селища. Сподіваюся, що це допоможе нашим землякам більше не шукати щастя за кордоном, а будувати своє майбутнє на рідній землі”, – вважає Олег Беспалов.