Події на ПФК свідчать, що незаконне захоплення чужого майна можливе лише за сприяння служителів Феміди
Стан реформування судової системи, яка навіть за оцінками закордонних політиків найбільш корумпована в Україні, досі на нульовій позначці. Бо хіба можна говорити про якесь реформування, якщо навіть очищення судів від тих, хто «прославився» переслідуванням учасників Майдану, весь час гальмується через корупційну кругову поруку в самій системі?
Тож не дивно, що рівень довіри наших співвітчизників до українського правосуддя, як свідчать різні опитування, перебуває на рівні статистичної похибки. Адже минає другий рік відтоді, як громадянське суспільство повстало проти свавілля минулої влади, проте досі в суддівських мантіях ходять ті, хто був її сателітами. І досі рішення приймають судді, за окремими з яких десятиліттями тягнеться корупційний шлейф. Такі не здатні керуватися в роботі законами, оскільки звикли робити все якщо не за мзду, то за вказівкою згори. Сподівання на те, що вони раптом почнуть вершити правосуддя, керуючись лише буквою закону, переконливо спростовує нинішня практика, яка часто свідчить, що кругова порука в системі — надійний щит для корупціонерів у мантіях і сприяє їхній безкарності. У підсумку маємо те, що мали й раніше: від судового свавілля в нашій країні не захищені ні звичайні громадяни, ні великі компанії.
Принаймні, в останньому на власному гіркому досвіді мав змогу переконатися колектив Побузького феронікелевого комбінату (ПФК). Ще з весни минулого року він змушений відбиватися від рейдерів, які намагаються захопити підприємство. Замовники цих атак зокрема і збройних, за якими видно російський слід, використовують не лише підроблені рішення судів із Донецької та Львівської областей, а й користуються сприянням цілком конкретних представників Феміди. Принаймні, за свідченням багатьох ЗМІ, найбільшу частку у блокування роботи комбінату вніс суддя Корольовського районного суду м. Житомира Валерій Колупаєв. Він, очевидно, має чималий досвід у сприянні тому, що майно одних власників після його вердиктів раптом переходило до інших і лише після рішення судів вищої інстанції поверталося законним власникам.
Серед «досягнень» цього представника Феміди ЗМІ називають ЗАТ «Житомирські ласощі» (Житомирська кондитерська фабрика), навколо якого досі не вщухає скандал загальнодержавного рівня, ВАТ «Коростенський щебзавод», підприємство «Українська Національна Лотерея» (УНЛ). До речі, керівництво останнього розповсюдило заяву, в якій зокрема акцентовано, що законного власника УНЛ — компанію PIRSUM SERVICES LIMITED — було позбавлено її корпоративних прав в УНЛ на підставі заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира.
«Примітно, що суддя Колупаєв В. В. відкрив провадження у справі 4 листопада 2015 року, а вже 10 листопада ухвалив заочне рішення на користь такого собі пана Пітера Рудольфа Шетті. Жодного відповідача у справі для розгляду позову у відкритому судовому засіданні не запросили. Варто підкреслити, що законний розгляд подібної справи в Україні зайняв би не менш як 7 місяців, тому що всі сторони у справі є нерезидентами України, а повідомляти їх про судовий процес необхідно завчасно. Чим керувався суддя Корольовського районного суду м. Житомира виносячи таки рішення, — питання, яке УНЛ адресувала Генеральному прокурору України В. Шокіну», — ідеться у заяві.
При цьому слід зазначити, що пан Колупаєв, мабуть, почувається впевнено за будь-якої влади і залишається на своїй посаді незмінно, попри всі скандали, пов’язані з винесеними ним вердиктами. Чого лише варті, наприклад, рішення щодо Побузького феронікелевого комбінату, на підставі яких рейдери намагалися захопити підприємство.
Почалася ця історія з того, що у квітні 2015 року суддя Колупаєв наклав арешт на 200 тисяч тонн нікелевої руди і 7 тисяч тонн феронікелю, які зберігалися на складах комбінату, а також на 72 тисячі тонн руди і 7 тисяч тонн феронікелю на складах Іллічівського порту. Зроблено це було для забезпечення позову одного з жителів Житомира, який заявив про нібито порушення компанією, зареєстрованою в одній із країн Євросоюзу, його авторських прав на винахід, пов’язаний з футеровкою печей при феросплавному виробництві. Суддя підтримав цей позов у повному обсязі. Попри те, що на позивача в Україні не зареєстровано жодного патенту на винахід, за адресою його проживання, вказаною в позовній заяві, розташований будівельний магазин, а сам позивач не з’явився на жодне судове засідання. Тобто рішення було прийнято за позовом «людини-фантома».
Таке, мабуть, неможливо знайти у судовій практиці жодної країни світу. Тож пан Колупаєв може гордитися своєю «новацією», яка, по суті, є незаконним втручанням у господарську діяльність підприємства та сприянням рейдерам у блокуванні роботи комбінату і нанесенні йому значних збитків.
Нарешті 18 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області скасувала рішення райсуду, вказавши конкретні приклади його невмотивованості. А заодно дала оцінку діям судді: довести до відома Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) про «грубі порушення норм чинного законодавства», допущених В. Колупаєвим у зв’язку з його рішенням у справі ПФК, і про «наявність підстав для притягнення судді В. Колупаєва до дисциплінарної відповідальності» (цитати з документів апеляційного суду).
У грудні 2015 року, але вже в іншій справі, дисциплінарна секція Вищої ради юстиції рекомендувала направити в ВККСУ матеріали скарги на дії В. Колупаєва. Відтоді минуло чимало часу, проте пан Колупаєв, як і раніше на своїй посаді.
Як відомо, безкарність породжує почуття вседозволеності і є прикладом для наслідування. Принаймні так можна розцінювати події минулої осені, коли рейдери зробили чергову спробу захоплення нерухомого майна ПФК. Реєстраторові Голованівського району Кіровоградської області (за місцем розташування комбінату) рейдери надали «рішення» Господарського суду Львівської області від 1 грудня 2009 року у справі №26/0204, згідно з яким новим власником нерухомого майна ПФК було якесь ТОВ «ЮССАМ». Оскільки рейдери пред’явили нотаріально посвідчену копію, а не оригінал, реєстратор відмовився приймати документи до розгляду. І зробив це повністю на законних підставах. Адже, згідно з офіційним листом глави Господарського суду Львівської області, справу №26/0204, за якою начебто прийнято рішення про зміну власника нерухомого майна комбінату, в них ніколи не розглядали. Більш того, ні ПФК, ні ТОВ «ЮССАМ» у цей суд ніколи не зверталися.
До честі львівської поліції, вона оперативно відреагувала на подію і 26 жовтня 2015 року порушила кримінальну справу за фактом втручання зловмисниками в автоматизовану систему документообігу суду. Нині триває слідство, яке, сподіватимемося, встановить осіб, що сфабрикували рішення суду і поставили під ним підпис судді Ю. Деркача, який помер у 2014 році.
Однак і тут засвітився суддя Валерій Колупаєв. 24 листопада 2015 суддя він ухвалив вердикт, яким визнав ТОВ «ЮССАМ» власником нерухомого майна ПФК, посилаючись на те саме підроблене рішення Господарського суду Львівської області. Йдеться про позов якогось громадянина Г. Курілова до одного із приватних нотаріусів Ужгорода, який у березні 2015 року незаконно зареєстрував за ТОВ «ЮССАМ» право власності на нерухоме майно ПФК. Ця реєстрація дала змогу зловмисникам уже через чотири дні потому продати нерухоме майно ПФК якомусь ТОВ «УКР-ТПВ-СЕРВІС». Примітно, що у відповідь на позов Г. Курілова ТОВ «ЮССАМ» подало зустрічний позов про визнання своїх дій правомірними і законними та про визнання права власності.
Суддя, як того і прагнули рейдери, цей позов задовольнив, посилаючись на те саме фіктивне рішення Господарського суду Львівської області. Попри те, що вже офіційно було визнано факт його підробки і тривало розслідування правоохоронців за цим фактом. А його прагнення, очевидно, підсобити рейдерам було настільки «вмотивованим», що пан Колупаєв знову проігнорував територіальну непідсудність цієї справи житомирському суду і факт несплати зловмисниками значного судового збору. В підсумку виходить, що коли рейдерам «обламується» у львівському суді, їм на допомогу приходить суддя Корольовського райсуду Житомира або райсуду з території, захопленої сепаратистами, тощо.
У контексті необхідності реформування судової системи звучать заклики до проведення повної заміни суддівського корпусу. Так, це можна назвати радикалізмом, але свавілля, яке творять корупціонери в суддівських мантіях, кидає тінь на всіх і не залишає іншого ефективного вирішення. Вищенаведені приклади переконливо свідчать, що наївно розраховувати на можливість перевиховання таких суддів. Для них може бути лише один вид реформи — звільнення з подальшим обов’язковим розслідуванням усієї їхньої діяльності, а також справедливим покаранням за скоєне. Інакше більшість таких служителів Феміди знову всядеться у свої крісла і вершитиме беззаконня «іменем України».