Навряд чи в Україні знайдеться ще одне селище з населенням у 9 тис. осіб, де майже щороку виступають лауреати міжнародних конкурсів і солістка Коннектикут Гранд Опера (США). Між тим, у смт Побузьке Голованівського району на Кіровоградщині фестиваль, що отримав назву “Я йду додому …” – визначна подія року.
Історія цього проекту нараховує понад 10 років. У рамках програми перед жителями Побузького дають своєрідний звіт їхні співжителі, котрі досягли значних творчих успіхів в Україні та за кордоном. А проведення такого фестивалю і список його учасників говорить про те, що одне з найстарших в Україні мономіст смт Побузьке впевнено дивиться в майбутнє.
Трохи історії
Події останніх років відтіснили проблему мономіст України на задній план. А це складає майже чверть міст держави чи 120 населених пунктів. Сьогодні багато з них переживають не кращі часи. Та є й такі, котрі завдяки бізнесу не лише зберегли спадок, що залишився з минулих часів, але й відкрили потенціал для подальшого зросту. Таким мономістом є смт Побузьке. Це один із найстаріших проектів України, що реалізували за радянською концепцією “градотворче підприємство”.
Історія цьогоселища почалася 13 жовтня 1961 року. Тоді населеному пункту нікелевого заводу Голованівського району Кіровоградської області дали назву “смт Побузьке”. Трохи раніше почали зводити Побузький феронікелевий комбінат.
Його будівництво проходило разом із зростанням майбутнього селища. Сьогодні кожен житель може показати найстаріший тутешній дім. Він розташований на розі вул. Будівельна й Театральна, який заклали наприкінці березня 1959 року.
Спеціалісти, які приїжджали на комбінат, своєчасно отримували можливість проживання. Не відставало й спорудження міської інфраструктури – лікарень, шкіл, дитячих садків і ясель. Один із найперших об’єктів “соцкультпобуту” Дім культури “Металург” почав роботу 1961-го.
До 1985 року забезпеченість проживанням у селищі була найвища в області. Будинки мали централізоване водопостачання та водовідвід, гарячу воду й опалення. 91% загальної жилої площі в 11400 кв м збудували завдяки коштам металургійного комбінату. А комунальні послуги надавало ЖКВ, яке було його структурним підрозділом.
Будівельники приділили увагу благоустрою селища. Майже 40% його території займали зелені насадження. А міська інфраструктура була на рівні великих міст. За виключенням скупчення населення, загазованості та транспортних проблем.
Друга молодість селища
Головна проблема всіх мономіст – прив’язка до одного підприємства. Це зачепило й Побузьке. Перехід української економіки на економічну підставу та вичерпання міської сировинної бази привели до того, що в 1990-х місцевий комбінат припинив роботу. Разом із цим почало занепадати й селище. Сьогодні старожили Побузького намагаються не згадувати 1990 роки роки.
Друге дихання селище отримало після приходу на комбінат міжнародної інвестиційної групи Solway 2003-го. З того часу власники компанії та жителі налагодили й підтримують тісне, плідне співробітництво. Наразі газо-, водо- і теплопостачання виконують завдяки ПФК. Але необґрунтований зріст тарифів для підприємства ускладнює роботу комбінату й забезпечення населення комунальними послугами.
“Відродження комбінату вдихнуло нове життя в наше селище, – розповідає голова Сергій Слободянюк. – Сюди повертаються сім’ї, приїжджають нові люди – перш за все молодь”.
У сучасному Побузькому кожен третій житель працює на комбінаті. Ще приблизно стільки ж зайняті на підприємствах, що обслуговують його. Стабільна заробітна платня й молодий колектив створилм умови для значного омолодження самого селища. Про це каже й той факт, що останні три роки в Побузькій середній школі починають навчання три класи першокласників. Цьогоріч уперше сіли за парту 76 дітей – більше, ніж у районному центрі. І дана тенденція продовжуватиметься. Сьогодні в дитячих садках навчаються 310 дітей. За інформацією селищної ради, кожний дев’ятий житель Побузького молодше 18 років.
Сплав молодості та традицій
Одним із найважливіших моментів життя селища є робота з підростаючим поколінням. Так, при Домі культури “Металург” працюють 4 творчі об’єднання та 13 гуртків художньої самодіяльності. Там займаються понад 400 осіб. Переважно – діти. Центр дитячої та юнацької творчості зібрав у своїх стінах більш як 800 молодих жителів. При чому майже 40% керівників гуртків є випускниками ЦДЮТ.
Постійна турбота з підростаючим поколінням, виховання гордості до селища приводять до того, що люди постійно намагаються повернутися в Побузьке. Аби дати своєрідний звіт перед земляками. Серед них – Олексій Титов, лауреат Міжнародних конкурсів баяністів, Ганна Касевич-Малицька, солістка Коннектикут Гранд Опера, Олексій Іванченко, піаніст, лауреат Міжнародних конкурсів в Італії, Німеччині і Польщі, та багато інших. Разом із іменитими виконавцями приймають участь і колективи художньої самодіяльності Побузького. Багато з них є переможцями численних конкурсів і фестивалів.
Новий ступінь розвитку
Нині Побузьке живе активним культурним і економічним життям. Феронікелевий комбінат залишається градотворчим підприємством. Проте в селищі активно розвиваються малий і середній бізнес. Створюють підприємства сфери послуг, переробні підприємства. Багато років селище не потребує дотацій від держави. А міський бюджет дозволяє покрити якщо не всі, то більшість потреб. Наступним кроком у розвитку Побузького може стати створення на його основі об’єднаної територіальної громади. Це, на думку Сергія Слободянюка, дозволить вийти на новий рівень розвитку. “Головне, щоб не заважали ні комбінату, ні селищу”, – каже мер.
Примітка: Мономісто – населений пункт, економічна діяльність котрого тісно пов’язана з єдиним підприємством або групою тісно інтегрованих між собою підприємств.