Наприкінці 2017 року в українських ЗМІ прокотилася хвиля публікацій, присвячених діяльності благодійного фонду «Міжнародні антикорупційні суди». Про їх масштаби можна судити хоча б з того, що за дорученням прем’єр-міністра України проблемою наклепницьких кампаній фонду проти низки підприємств-експортерів займаються два міністерства.
Серед компаній, які потрапили у приціл нових борців з корупцією, згадувався і Побузький феронікелевий комбінат. Розібратися в суті пропонованих бізнесу претензій з боку МАКС нам допоміг заступник генерального директора з правових питань Рустам Джамгуров.
Коли Ваш комбінат потрапив у поле зору організації, відомої під назвою «Міжнародні антикорупційні суди», і в чому суть пред’явлених претензій до Вашого комбінату?
ПФК виявився об’єктом нападок МАКС ще на початку 2016 року, – ще до того, як їх діяльність стала масштабною, і від неї постраждали права та інтереси не тільки ряду суб’єктів господарювання, але й в цілому авторитет держави. Близько 6 звернень від фонду щодо нас було надіслано Президенту, прем’єр-міністру та декільком органам інших країн. Тематика звернень дуже широка та примітна глибиною уяви авторів. Так, посадові особи благодійного фонду надавали державним органам України, та наскільки мені відомо, ряду іноземних держав, фальсифіковану інформацію про наявні порушення з боку ПФК у галузі екологічного законодавства, поставок феронікелю в РФ. Також МАКС звинувачував комбінат у контрабанді, незаконному видобутку української руди та прихованої її переробки.
Дані звернення мають одну загальну рису: викладені твердження не обґрунтовані жодними фактами. З цілком об’єктивних причин до звернень не додано доказів; викладена інформація є художнім вимислом так званих «борців» з корупцією. Все це говорить про те, що діяльність МАКС полягає у вимаганні та поданні завідомо неправдивих відомостей про ряд великих підприємств-експортерів українським та закордонним органам. Наведу приклад. В одному зі своїх запитів МАКС стверджували, що протягом декількох років ПФК у своєму виробництві використовує нелегально здобуту в Західно-Лащевскому родовищі руду. Достатньо відкрити сайт Державної служби геології та надр України, щоб переконатися в наявності спеціальних дозволів на розробку родовища у колишнього контрагента ПФК. Інформація відкрита і доступна. Але фонд подає завідомо неправдиву заяву про злочин. Враховуючи, що крім нашого підприємства та ліцензіата, фонд таким чином безпідставно звинувачує ще й прем’єр-міністра, Генпрокуратуру і Національну поліцію в приховуванні посадовими особами вигаданих фондом злочинів, дуже чекаємо адекватної реакції правоохоронних органів у відповідності зі ст. 383 КК України (завідомо неправдиве повідомлення про злочин). Зі свого боку, ми готові надати всі документи, які підтверджують, що з кінця 2014 року підприємство взагалі не використовує українську руду, в тому числі, через її невідповідність за якістю.
Наскільки висунуті «звинувачення» об’єктивні та чи відповідають вони дійсності?
Державні органи не повідомляли нас про результати розгляду неодноразових звернень фонду щодо діяльності ПФК, але, судячи з останньої заяви фонду в Адміністрацію Президента та НАБУ, в якому крім ПФК, поливаються брудом прем’єр-міністр, Генпрокуратура, Нацполіція, держава не оцінила ці звинувачення фонду як правдиві. З нашого боку, державним органам надавалася інформація про результати екологічних перевірок, про заходи щодо поліпшення захисту навколишнього середовища, газоочищення, а також висновок ДП «Укрзовнішекспертиза» щодо країн в які експортується український феронікель. Згідно з офіційними статистичними даними, Україна взагалі не експортує феронікель в РФ. Звинувачення фонду є зловмисною вигадкою та цинічним використанням болючих проблем нашої країни, що зазнала агресії з боку РФ.
Більш того, наше підприємство не є експортером феронікелю, а працює у відповідності до умов митного режиму переробки іноземної сировини на митній території України. Іншими словами, підприємство надає послуги з переробки іноземній руди для естонського підприємства, яке реалізує феронікель в країнах ЄС. Діяльність підприємства дуже прозора: практично кожен місяць нас перевіряє фіскальний орган, проводяться регулярні перевірки з боку екологічної служби, сировина та готова продукція знаходяться під постійним митним контролем. Якщо б якісь порушення існували, державі було б про це відомо не завдяки інсинуаціям представників благодійного фонду, а безпосередньо через уповноважені органи.
Як часто Ваше підприємство стає об’єктом звинувачень або атак з боку подібних організацій?
Такої організованої та систематичної атаки ще не було. Але неважко припустити, що якщо держава невідкладно не почне вирішувати проблеми, пов’язані з наклепницькими зверненнями, таких зловмисників з’явиться ще більше, і це стане системною проблемою. Не можна назвати реакцію Мін’юсту і законодавців бездіяльністю, але здійснених ними заходів вочевидь недостатньо. Дуже показовий наш приклад. Коли навесні 2015 року, за допомогою підроблених судових рішень, рейдери незаконно переоформили нерухомість підприємства в державному реєстрі на свої компанії, ми неодноразово заявляли у ЗМІ, що втручання в реєстр в умовах державної бездіяльності стане системним явищем. На жаль, так і сталося. Зверніть увагу: ЗМІ постійно рясніють новинами про рейдерські захоплення підприємств, житла громадян на підставі неправомірного втручання в реєстр нерухомого майна, і це дуже показово в плані оцінки ефективності роботи державних органів та вжитих заходів по посиленню захищеності реєстру. На мій погляд, проблема в тому, що при створенні законодавчої бази роботи реєстру, держава проігнорувала ключовий принцип захисту прав на нерухоме майно, за так званим титулом Торренса. А саме принцип страховки, згідно з яким матеріальний збиток власникові або колишньому власникові титулу внаслідок некоректного ведення державного реєстру, підлягає негайному справедливому відшкодуванню державою з виникненням у неї права на регресні вимоги. Тому чиновники Мін’юсту, не побоюючись персональної відповідальності, можуть собі дозволити абстрагуватися від проблем власників та й далі імітувати боротьбу з рейдерством.
Окрема історія – робота прокуратури та правоохоронних органів. Я вважаю, що безкарна активність діячів фонду стала продовженням історії з рейдерською спробою захоплення підприємства в 2015 році та повної бездіяльності правоохоронців.
Після того, як силова спроба захоплення підприємства та легалізація декількох підроблених судових рішень провалилася, на початку 2016 р. з’явилися перші звернення «благодійників» у держоргани. Вони прагнули ініціювати безпідставні перевірки діяльності підприємства, відкрити досудові кримінальні розслідування, блокувати господарську діяльність підприємства, в т. ч. зовнішньоекономічну, та як наслідок, дискредитувати підприємство. Те, що прокуратура і поліція саботувала розслідування кримінальних справ, пов’язаних з неправомірним заволодінням майна підприємства та спробою силового збройного захоплення 11 червня 2015 року, дозволяє зараз рейдерам та найнятим ними «псевдоактивістам» відчувати себе спокійно, висловлювати будь-які свої фантазії під виглядом реалізації своїх прав, дискредитувати інвесторів-роботодавців, витирати ноги об авторитет державних органів.
Яка реакція державних органів України на подібні дії?
Відомо, що на засіданні Кабміну представник Федерації Роботодавців України підняв питання про ситуацію з потерпілими від дій фонду підприємствами. Прем’єр-міністр Гройсман дав доручення Міністру юстиції та Міністру внутрішніх справ розібратися з цією проблемою. Можливо, це ускладнить подальшу зловмисну творчість діячів цього фонду, але це не вирішує проблему зі зловживанням правом на звернення з боку недобросовісних осіб, за умов відсутності відповідальності за надання недостовірної інформації, відсутності оперативної реакції державних, правоохоронних органів, українських дипломатичних установ за кордоном на проблему безпідставної дискредитації інвесторів. Завтра, під вивісками інших організацій, з’являться інші псевдоактивісти, які продовжать безкарно поливати брудом сумлінних платників податків.
В цілому я б оцінив реакцію держави як пасивно-байдужу. Державні органи приймають від фонду будь-які викладені на бланку вигадки, причому ці дані не відповідають даним державного реєстру (як і посади підписантів). Запускається державний механізм перевірки «Антикорупційної передсудової заяви», «Заяви про системне нанесення шкоди…», «Антикорупційного запиту», «Заяви про факти прислужництва…», «Антикорупційного досудової заяви-запиту…», залучаються профільні міністерства, адміністрація Президента, держадміністрації, Генпрокуратура, Національна поліція, ДФС. На підготовку відповідей на питання, які не пов’язані з реалізацією прав та інтересів фонду з його компетенцією, витрачаються гроші платників податків. І так по колу: фонд надає нові вигадки, державний апарат знову все перевіряє, підприємства змушені знову документально спростовувати потік свідомості з боку зловмисників.
Судячи з того, що в коло інтересів цієї організації потрапили компанії з іноземним капіталом, можна розглядати їхні дії як спробу компрометації іноземних інвесторів в Україні?
Звичайно, за допомогою подання неправдивих відомостей зловмисники намагаються ускладнити господарську діяльність підприємств, організувати безпідставні перевірки та адміністративний тиск. Так, це можна оцінювати, як спробу зганьбити репутацію підприємств та їх іноземних інвесторів на внутрішньому і зовнішньому ринках; ускладнити доступ до сировини; блокувати експорт; підірвати конкурентоспроможність та можливість виконувати договірні відносини. Але, на мій погляд, проблема набагато ширше. Зверніть увагу: представники фонду дуже люблять використовувати трагічні події на Сході нашої країни та безпідставно звинувачувати підприємства у зв’язках з державою-агресором. Це спекуляція на почуттях та емоціях співгромадян, дуже низька і примітивна. Досить, подібно древнім, поставити запитання: «Cui prodest? Cui bono?» (Чий інтерес? Кому на користь?). Інвестор ТОВ «Дельта Вільмар СНД» вже заявило про згортання інвестиційної програми на 150 млн. доларів у зв’язку з діями фонду. В майбутньому й інші інвестори знімуть планування інвестицій в Україну з порядку денного. Хто від цього реально постраждає? Відповідь: держава Україна. Економіка не отримає фінансових вливань, не будуть створені робочі місця, держава не отримає податки. Хто зацікавлений в послабленні економіки країни? На чиї інтереси працюють свідомо чи несвідомо представники фонду? Упевнений, відповідь читачам буде очевидна.
Крім цього, фонд намагається дискредитувати країну й на міжнародній арені. Так, у зверненні фонду до європейського комісара з питань політики сусідства та переговорів викладено вигадка про створення урядом Нідерландів кримінального співтовариства, яке за допомогою Державної фіскальної служби України легалізувало мільярди «брудних» грошей для фінансування тероризму в Європі, підтримки ІДІЛ. Уявлення західноєвропейців про нас та нашу країну й так далекі від досконалості; ще свіжі у пам’яті негативні для нас результати консультативного референдуму в Нідерландах щодо асоціації України і ЄС. Але, мабуть, фонду цього недостатньо, і ця брудна інсинуація спрямована на ускладнення економічних відносин з Нідерландами і можливого застосування до українських товарів з боку європейського партнера необґрунтованих перестрахувальних заходів.
Тому, таку псевдо активність фонду необхідно оцінювати як елемент гібридної війни проти України, так як крім територій, визначених умов та сфер впливу, метою недоброзичливців нашої країни є економіка. Відповідно політика пасивної байдужості держави щодо рейдерства, вимагання, шантажу, протидії господарської діяльності сумлінних підприємств, повинна бути припинена. Можновладці повинні усвідомити, що це не приватні проблеми окремих підприємств за принципом «порятунок потопаючого – справа рук самого потопаючого», це питання національної безпеки країни.
Як оцінюють ситуацію інвестори ПФК?
Ми очікуємо від держави нульової толерантності до будь-яких форм протидії законній господарській діяльності та надання нам як платникам податків, високоякісних сервісних послуг по захисту наших прав та охоронюваних законом інтересів. Наше завдання – продовжувати сумлінно виконувати прийняті на себе перед державою та трудовим колективом соціально-економічні зобов’язання. Природно, що в цій ситуації будь-який інвестор не може планувати значне інвестування без наявності в Україні ефективного державного, правоохоронного, судового механізму захисту прав та інтересів бізнесу, власності інвесторів та їх ділової репутації. Відповідно, наша оцінка інвестиційного клімату в країні завжди буде мати матеріальне вираження та відображатися в кількості (або відсутності) проектів, які ми фінансуємо.
Що, на Вашу думку, дозволить виключити подібні дії з боку зловмисників надалі?
Необхідно вносити зміни в законодавство та змінювати підходи, які застосовують державні органи до розгляду різного роду заяв з наклепницькими вигадками. Необхідно встановити порядок відшкодування витрат за безпідставні звернення та безальтернативний обов’язок чиновників звертатися до суду з вимогою покладання на недобросовісних осіб витрат за безпідставними зверненнями. Необхідні зміни в законодавстві щодо заяв, що містять звинувачення інших осіб в порушенні кримінального законодавства. Варто мати на увазі, що такі заяви можуть розглядатися правоохоронними органами лише в рамках кримінального процесу. Інші ж органи зобов’язані письмово роз’яснювати заявникам як право звернення до правоохоронних органів із повідомленням про злочин (згідно ст. 214 КПК України), так і наслідки, передбачені ст. 383 Кримінального Кодексу України за надання завідомо неправдивих повідомлень про злочин. Таким чином, право на звернення відповідало б обов’язку заявників виважено підходити до змісту інформації та усвідомлювати, що будь-які вигадки щодо добросовісних осіб загрожують притягненням до кримінальної відповідальності.
Як свідчить практика, подібні безпідставні звернення широко вживаються поряд з випадками неправомірного захоплення майна підприємств – так званого «рейдерства». Незважаючи на широке використання цього поняття у повсякденні, в неформальній назві комісії, спеціально створеної при Мін’юсті, термін «рейдерство» в українських нормативних актах єдиний раз згадується в Постанові Кабінету Міністрів України “Про схвалення Декларації цілей та завдань бюджету на 2008 рік (Бюджетної декларації)”. Рейдерство трактується тут як відчуження державного майна та корпоративних прав поза процесів приватизації; протиправне захоплення підприємств. Постає питання конкретизації поняття у зв’язку з високим рівнем суспільної небезпеки діяння та внесення до Кримінального Кодексу самого поняття «рейдерство». Це може бути розширення ст. 206 КК (протидія законній господарській діяльності). На сьогодні дії є, а поняття та відповідальність в КК відсутня. Розслідування рейдерських дій відбувається по цій статті; однак рейдерство – це ж не тільки протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю. Це обмеження при укладенні угоди, невиконання укладеної угоди, що може заподіяти матеріальну шкоду, обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю. Це загроза, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання. Це комплекс протиправних дій фізичних та юридичних осіб, організованих груп, спрямований на захоплення корпоративних, майнових прав законного власника. Це протиправний, незаконний переділ власності, відповідальність за який повинна бути встановлена як для фізичних, так і юридичних осіб. Крім того, це оцінка їх посадових осіб як членів однієї організованого угруповання. На сьогоднішній день юридичні особи не несуть будь-якої відповідальності, що дозволяє без негативних наслідків для їх діяльності використовувати одну й туж юридичну особу в різних злочинних схемах. Як свідчить міжнародний досвід боротьби з організованою злочинністю, рейдерством, корупцією, ефективною є боротьба з організаціями, у тому числі з тими, які діють в якості юридичних осіб. Так, для захисту від рейдерів у США ефективно використовується Закон Ріко (RICO Act) – закон про організації, які діють під впливом рекету та корупції, що регулює боротьбу з організованою злочинністю. У Франції застосовується розділ IV Торгового Кодексу, що передбачає кримінальну відповідальність за правопорушення комерційних організацій. Прийняття даних змін в законодавство дозволило б більш ефективно визначати коло учасників та ступінь провини членів організацій. Постановка питання про те, що всі особи, які беруть участь у контролі юридичної особи (посадові особи, засновники) можуть бути під підозрою та трактуватися як одна злочинна організація навіть за відсутності видимих формальних дій, вже могла б зробити неможливим використання таких юридичних осіб у злочинних рейдерських схемах.
Також необхідно розширити тлумачення поняття «протидія». Так, створення необґрунтованих перешкод для господарської діяльності, пов’язаних з використанням та поширенням недостовірних даних як у випадку з фондом, також повинна розцінюватися як протидія законній господарській діяльності.
У зв’язку з вищевикладеним, як би Ви оцінили інвестиційний клімат в країні? Які заходи щодо його поліпшення міг би запропонувати український та іноземний бізнес?
Відбуваються поступові якісні зміни. Усунення у багатьох сферах безпосереднього контакту з чиновниками, відкритість інформації, реєстрів, зміни в законодавстві – це, безумовно, важливі елементи для наближення до цивілізаційних стандартів ведення бізнесу, життя в цілому. Так, відповідно до щорічного дослідження групи Світового банку (англ. Doing Business Report), що оцінює у 189 країнах простоту здійснення підприємницької діяльності на основі 11 показників, Україна піднялася на декілька позицій і в 2018 році займає 77 місце. Якщо порівнювати з 2013 роком (137 місце), ми, безумовно, побачимо певний прогрес.
Звичайно, багатьох розчаровує швидкість змін, тому що влада не цілком виправдовує очікування громадянського суспільства, так і сподівання громадян та зарубіжних інвесторів. Але потрібно розуміти, що стара корумпована система просто так не здається, і на подолання її опору необхідні час, політична воля, верховенство права та справедливий суд. Дуже важливо, щоб формальні дії по створенню органів влади (антикорупційний суд, державне бюро розслідувань і т. д.) були наповнені якісним змістом, у вигляді нещадної боротьби з корупцією та злочинністю, у вигляді високоефективного державного менеджменту, який працює в першу чергу на благо людини, суспільства та їх інтересів.
Джерело: 112.international