Світова економічна криза торкнулася й України. На думку експертів, під її вплив ризикують потрапити основні вітчизняні виробництва – підприємства гірничо-металургійного комплексу. Побузький феронікелевий комбінат – одне з підприємств України, яке залежить від ситуації на глобальних ринках. Про те, як протистояти новим викликам, що виникли перед індустрією, наша розмова із співвласником міжнародної інвестиційної групи Solway, власником Побузького феронікелевого комбінату Даном Бронштейном.
Ви ведете бізнес не тільки в Україні, але і в інших країнах, що розвиваються. Їх розвиток, – це не тільки економічний, а й соціальний, культурний, політичний прогрес. В ролі інвестора, які виклики ви в цьому бачите?
Не варто вважати, ніби у Швейцарії кожен бізнесмен розуміє ступінь відповідальності перед суспільством, адже весь світ в останні роки змінює сприйняття глобальних викликів і того, як на них відповідати. Країни, що розвиваються, дають більше можливостей для побудови соціально відповідального, стійкого бізнесу, тому що фактично багато речей доводиться створювати з нуля. Є певні психологічні наслідки планової економіки в Україні; через це не всі розуміють необхідність наявності бізнесу і капіталу, проте люди готові розширювати кругозір і міняти сприйняття. Процес децентралізації, посилення автономії громад сприяють цьому: люди розуміють, що можуть на щось вплинути, і відчувають відповідальність.
На форумі в Давосі Володимир Зеленський обіцяв, що кожен великий інвестор отримає від українського уряду “інвестиційну няню” і всебічну підтримку. Якої підтримки вам не вистачає, коли мова йде про розвиток бізнесу в Україні?
Мені б не хотілося думати, що інвестору в Україні необхідні “няні”, ніби Україна – це такі небезпечні джунглі, де з наївним інвестором може статися що завгодно. Але практика підтверджує, що підтримка і захист потрібні, і не завжди мова йде про рейдерські захоплення (хоча це теж актуально, на жаль). Інвестори люблять передбачуваність і відкритість. Хотілося б бачити цього більше в усьому, що стосується тарифів державних монополій, діяльності судової системи. Ми бачимо, що в Україні все до цього йде.
Уряд України з жовтня розповідає про п’ятирічний план реформ, які повинні спровокувати появу «українського економічного дива» – різкого стрибка, як у Японії або Швеції. Як ви вважаєте, чи готова країна до стрибка, і які основні резерви у неї для цього є?
Економічне диво може бути викликано різними факторами: іноді це несподівані інновації, іноді – сплеск працездатності та віри у свої сили. У будь-якому випадку, це спільна справа, а не “чарівна пігулка”, яку можна проковтнути, щоб усе сталося. Зі свого боку, ми готові не тільки виробляти якісний товар, але й підтримувати місцеві органи державного управління стосовно соціальних проектів, впроваджувати сучасні процеси виробництва і т.д.
Поняття соціальної відповідальності корпорацій змінюється: великі компанії повинні діяти в інтересах суспільства, а не просто підтримувати екосистему навколо себе. Чи змінилися ваші цінності і пріоритети, що ще належить змінити?
Сталий розвиток і соціальна відповідальність завжди були і залишаться нашими головними принципами. Оскільки Solway Investment Group діє на глобальному рівні, для нас важливо сприяти збереженню спадщини в тих країнах, де ми присутні. Так, у Гватемалі ми інвестуємо в безпеку громад, що призвело до значного зниження криміногенності регіону; в Індонезії забезпечуємо дітей всім необхідним для школи, а в Україні та Македонії займаємося поверненням земель під сільське господарство. У трьох країнах зараз працює програма Solway Music Fellowship, яка допомагає талановитим дітям знайти нові можливості для розвитку. Ми не беремо на себе роль держави, але підсилюємо трансформації там, де це необхідно. У цьому і полягає наша відповідальність.
Інвестиції із соціальним ефектом – це поєднання фінансової вигоди і користі для суспільства, країни. Як інвестор містоутворюючих підприємств, ви експерт з таких інвестицій, а в деяких країнах вже можна оцінити ефект. Як змінюються культура і громадський діалог у тих країнах, куди приходить Solway?
На українському феронікелевому комбінаті працює близько третини населення селища, тому приведу його в приклад. Коли в 2003 році ми придбали комбінат, жителі Побузького продавали квартири і масово виїжджали на заробітки. Сьогодні в селище приїжджають молоді фахівці: на комбінаті проводять екскурсії для майбутніх металургів. Люди створюють нові сім’ї, їх діти йдуть до місцевої школи, і для мене це важливий показник: це означає, що в майбутньому селища є впевненість. І це найважливіше культурне зрушення.
В Україні оновлюються політичні еліти: змінилися і президент, і парламент, і місцеві чиновники. Чи принесли ці люди з собою нові правила, нову культуру роботи з інвесторами?
Ми чуємо нову риторику роботи з інвесторами, бачимо, що країну турбує інвестиційний клімат та імідж на міжнародній арені. Поки що зарано судити про ефективність змін, але інвестор завжди голосує грошима. Дуже скоро ми побачимо, як оцінюють Україну люди, які готові вкладати гроші.
Вже четвертий рік Solway співпрацює з найбільшим оперним фестивалем у Зальцбурзі, і завдяки освітній програмі Solway Music Fellowship про оперу дізналися навіть ті, хто раніше ніколи не бував у театрі. Чого ви хочете досягти, поєднуючи, здавалося б, такі непоєднувані теми – творчість і металургію?
Металургія – це і є творчість, справжня поезія стихій. В душі багато металургів – художники і музиканти, а багато хто з них займаються творчістю на професійному рівні. Ми хочемо показати, що в нашій компанії можуть розвиватися не тільки представники металургійних династій, а й талановиті люди різного профілю. Стверджують, що талант можна розкрити тільки практикою – потрібно не менше 10000 годин роботи, щоб це відбулося. Ми цінуємо працьовитих людей і творчі підходи.
На перший погляд, структура Solway складна і заплутана, але якщо розібратися, вона має логіку: наприклад, український комбінат обробляє руду із Гватемали. Як ви думаєте, чи цінують прості співробітники, що працюють на глобальному рівні?
Для нас робота на глобальному рівні – це не просто гасло, а й певна модель кар’єри. Люди з України приїжджають до Гватемали, щоб обмінюватися досвідом з місцевими фахівцями, а потім повертаються і, завдяки новим знанням, ідуть вгору по кар’єрних сходах.
Цікаво подивитися на історію розвитку ПФК у цифрах і фактах, щоб оцінити динаміку. Які показники зараз найцікавіше порівнювати?
З моменту приходу Solway на ПФК інвестовано понад 200 млн. доларів. Завод спочатку проектувався під місцеві руди; його запускали за зовсім інших умовах. Завод плавив ФН5 із вмістом 5-8% нікелю. Найзручніші родовища були вичерпані протягом 20 років, і видобуток закрився тому, що став нерентабельним. Потім завод довго стояв. У селищі жило усього 800 чоловік, у квартирах багатоповерхових будинків топилися буржуйки; не було ні електрики, ні газу, ні води. У 2003 році прийшла група Solway і реанімувала комбінат, але на привізних рудах. Ми збудували нові печі, повністю відновили комбінат. Почали відновлювати інфраструктуру: побудували будинки, газопровід, залізничну гілку довжиною майже 100 кілометрів. Газо-, водо- і теплопостачання селища здійснюється завдяки ПФК. Зараз в селищі живе близько 7000 чоловік, і кожен третій працює на комбінаті. Заробітна плата робітників за останні 5 років зросла на 118,2% і перевищує середню по Україні.
Ми впроваджуємо нові технології, які дозволяють не тільки знизити витрати, але й дотримуватися міжнародних екологічних нормативів. Також розроблена програма із модернізації виробництва до 2021 року, витрати – близько $ 7-15 млн.
Як впливає ситуація з коронавірусом на ваш бізнес?
Раніше на таке запитання я відповідав, що ціни на нікель через коронавірус вже відреагували падінням в кінці минулого – початку поточного року. Крім того, з урахуванням наших невеликих обсягів виробництва, ми не очікуємо істотного впливу на ринки збуту нашої продукції.
Але після того, як ринки впали на 10-15% за день, ситуація може змінитися, і дуже істотно. Я оцінюю це як початок рецесії, яка може привести до тривалої кризи. В результаті цієї кризи металургія та автомобільна промисловість знаходитимуться в зоні ризику, що може призвести до додаткового падіння цін на нікель.
З іншого боку, наш бізнес диверсифіковано за продуктовою лінійкою: є золото, яке в період кризи є “тихою гаванню”, де вважають за краще “відсидітися” інвестори, чекаючи, відповідно, зростання цін, і є мідь, яка менш схильна до світових криз.
В цілому ситуація може різко погіршитися в силу подальшого поширення вірусу і триваючого обмеження пересування товарів між країнами, коли закриваються не тільки окремі заводи, а й окремі міста і навіть області (як в Китаї або в Італії, наприклад).
Необхідно стежити за розвитком ситуації і приймати відповідні антикризові заходи, наприклад, ремонт заводів у період кризи, зниження обсягів виробництва до “тихого режиму” з мінімальним обсягом виробництва, жорстка платіжна дисципліна на всіх підприємствах та ін.