Економічна криза завжди призводить до скорочення витрат на виробництво та інші сфери життєдіяльності підприємства. Одна з них – соціальна сфера, яка в Україні, зазвичай, першою потрапляє під удар у складних економічних умовах. Деякі підприємства спочатку намагаються позбутися “соціалки”, а інші намагаються підтримувати її та сприяти її розвитку. Один із прикладів такого підходу – Побузький феронікелевий комбінат. Своїм поглядом на ситуацію та шляхи її подолання з читачами нашого видання поділився генеральний директор Побузького феронікелевого комбінату Олег Беспалов.
У практиці ведення бізнесу в Україні в умовах кризи перше, що потрапляє під графу “оптимізація витрат” – соціальна сфера. Чи використовуєте Ви подібну практику в цей нелегкий час?
Я б не хотів коментувати те, чого не знаю про дії інших підприємств. Що я знаю точно – це те, що ПФК є відповідальним платником податків. За даними Пенсійного фонду України, комбінат щорічно дає понад 38 мільйонів гривень єдиного соціального внеску і понад 12 мільйонів гривень податків з доходу фізичних осіб (заробітних плат), в 2014 році сплачено військовий збір у розмірі 393 434,89 грн.
І я, і наші інвестори вважаємо, що при будь-яких економічних обставин вкладення в соціальну сферу – це важливі інвестиції в успішне майбутнє, а не оптимізація витрат. Тому, ми приділяємо багато уваги розвитку соціальної сфери, спрямованої на освіту, підвищення культури, професіоналізму та рівня життя працівників комбінату.
Витрати комбінату на утримання соціальної сфери (дитячий садок, будинок культури, спорткомплекс, реабілітаційний комплекс, відомче житло) становлять понад 2,5 млн гривень щорічно. Ще приблизно стільки ж підприємство витрачає на благодійність та розвиток інфраструктури смт. Побузьке.
Кожне промислове підприємство в колишньому СРСР має на своєму балансі різні соціальні об’єкти, ПФК вдалося зберегти ці об’єкти? Якщо так, то за рахунок чого?
Вдалося зберегти за рахунок інвестицій. Коли в 2003 році комбінат перейшов у власність міжнародного інвестора Solway Investment Group, в селищі панувало запустіння. Деякі старожили пам’ятають, як у вікнах не було шибок, а в селищі були відсутні водопостачання та тепло… Близько 9 млн. доларів США знадобилося, щоб впорядкувати інфраструктуру Побузького.
Щорічно на утримання соціальної сфери ПФК виділяє близько 5 млн. гривень. Далеко не всі об’єкти соціальної сфери селища, в які вкладаються гроші, стоять на балансі комбінату. Деякі стоять, а деякі, такі як реабілітаційний центр, ПФК орендує.
Не секрет, що містоутворюючі підприємства розглядаються з точки зору “дійної корови” місцевими радами. Як у Вас побудовані стосунки з місцевою владою?
Комбінат є містоутворюючим підприємством, тому у нас склалися партнерські відносини з обласною (Кіровоградська ОДА), селищною та районною владою (Голованівського району). Ми активно допомагаємо розвитку і, якщо необхідно, відновлення соціальної сфери.
Які проекти реалізуються в смт. Побузьке з допомогою ПФК?
За рахунок коштів ПФК селище забезпечується газом, водою, міститься водовідвідна система. Щомісяця селищній раді виділяються кошти для проведення робіт з благоустрою інфраструктури. Виявляється спонсорська допомога лікарні, середньої та музичної шкіл, Будинку дитячої творчості. Ми дбаємо, щоб не тільки люди, зайняті на виробництві почували себе добре, але і їх сім’ї не були обділені увагою. Ми сподіваємося, що всі наші дії по підтримці й розвитку соціальної сфери і зараз і в майбутньому будуть створювати додаткову привабливість підприємства, як роботодавця.
Побузький феронікелевий комбінат єдине металургійне виробництво в Кіровоградській області. Чи має підприємство нестачу в кваліфікованих кадрах?
Питання кадрів у нас, в Україні, один з найбільш гострих для багатьох виробничих компаній і підприємств тому, що сьогодні – кваліфікованих людей, фахівців з технічною освітою, на ринку праці дуже мало. Проте, ми знайшли рішення, створивши на базі підприємства ” навчально-курсовий комбінат. За період 2013 і 8 місяців 2014 року 13% співробітників комбінату отримали нові професії, 11% – підняли рівень своєї кваліфікації завдяки освітнім програмам, які надаються на ПФК. Ми також підтримуємо наших працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах. За період з 2003 року по даний час освіта близько 140 співробітників ПФК здобули вищу освіту, з них 53 – на стаціонарній формі навчання з виплатою стипендії за рахунок підприємства.
Це стосується тільки робочих спеціальностей або поширюється і на отримання вищої інженерної освіти?
Це стосується всіх категорій працівників. Якщо людина бажає вчитися – ми це тільки вітаємо і всіляко сприяємо виконання його бажань. У нас є кілька форм допомоги, яку комбінат може надати в такому випадку. У 2014 році на денній формі навчання навчалося 4 людини з виплатою стипендії; на заочній формі навчання – 15 осіб. Всі витрати на навчання підприємство взяло на себе. Так витрати на навчання “щоденників” склали 45270 грн., на виплату стипендій – 20588 грн. витрати на навчання заочників – 23325 грн.
Часто на промислових підприємствах працюють представники різних поколінь, раніше їх називали трудовими династіями. На комбінаті ця традиція збереглася?
На щастя, так. На комбінаті працює багато сімей (батьки, діти, зяті, невістки), але є й цілі сімейні трудові династії. Старше покоління будувало комбінат і освоювало виробництво. Ті, хто за віком також пов’язали своє життя з комбінатом. Майже у всіх династії старше покоління (діди, батьки) працювали з 1972-74 років до 1996, діти з 90-х., а онуки з 2012 року. Наприклад, династія Гараниных (Заєць) – батьки працювали в металургійному цеху, а дочка у ВТК, онук – у залізничному центрі . Династія Суворовых – всі працюють в металургійному серед них можна зустріти золотарської, машиніста крана, слюсаря-ремонтника. Династія Григорьевых – батьки зайняті в обжиговом цеху, дочка ВТК, онук – у ремонтному. Династія Волкових – все в металургійному. Династія Кравець (Выштыкайло) – все в энергоцехе. Династія Князевых/Сичук – батько на гірському, мама і донька – в заводоуправлінні економісти, зять та онук – у металургійному, невістка – в ремонтному. Династія Ганеевых/Комлевих знайшли своє місце в хімлабораторії та энергоцеху. Ми прекрасно розуміємо, що представники нових поколінь трудових династій не завжди намагаються йти по стопах своїх батьків – у кожного часу свої пріоритети. Тим не менш, ми вітаємо продовження трудових династій на нашому підприємстві.
На Вашу думку, що приваблює на комбінат молодих фахівців?
Перше – заробітна плата на комбінаті в півтора рази вище середньої по Кіровоградській області. Незважаючи на це, в цьому році ми три рази підвищували її розмір. В цілому за рік це склало більше 20%. Друге – ми активно інвестуємо в професійну освіту наших співробітників. Крім того, працівники комбінату отримують матеріальну підтримку. Для цього створено Фонд у розмірі 160 тис. грн. З якого щомісяця працівники одержують безпроцентну поворотну позику на нагальні потреби (лікування, придбання побутової та іншої техніки, проведення ремонтів тощо). Для такої ж мети комбінат виділив 90 тис. грн. і профкому комбінату, де члени профспілки також одержують безпроцентну поворотну позику. Все це робить комбінат привабливим для бажаючих працювати та отримувати гідну оплату праці.
Поки що ми справляємося, навіть в умовах значного підвищення вартості та обмеження об’ємів подачі електроенергії, не дивлячись на негативну економіку виробництва. Проте, подальша реалізація наших планів з розвитку соціальної інфраструктури залежить від принципів формування ціни на електроенергію, підтверджених Меморандумом. Якщо вони будуть збережені, ПФК зможе гарантовано забезпечити безперебійність виробництва, зайнятість персоналу, продовжити модернізацію комбінату, брати участь у покращенні соціально-економічного та культурного життя регіону, виконувати зобов’язання перед державним бюджетом та третіми особами.
Довідка
Олег Беспалов за 27 років роботи у феросплавній галузі дізнався про виробництві феросплавів практично всі. У 1987 році закінчив Дніпропетровський металургійний інститут за фахом інженер-металург і за розподілом вступив на Запорізький феросплавний завод. Робоча біографія почалася з посади плавильника феросплавів, далі працював майстром-технологом, старшим майстром-технологом, начальником плавильного цеху, заступником технічного директора з виробництва, технічним директором та першим заступником голови правління на Запорізькому заводі феросплавів. З квітня 2014 року є Генеральним директором Побузького феронікелевого комбінату.