Під прикриттям боротьби з корупцією в Україні поширюється вимагання коштів від підприємств
Стаття 19 Загальної декларації прав людини закріплює право кожної людини на свободу переконань і на вільне їх вираження. Це право, зокрема, включає в себе і свободу на пошук, отримання і поширювання інформації та ідей будь-якими засобами. Але, як відомо, свобода однієї особи закінчується там, де починається свобода іншої особи. Цей принцип регламентується законами і діє у багатьох країнах. На жаль, в Україні існують серйозні прогалини в законодавстві, які надають можливість недобросовісним особам зловживати своїми правами без загрози притягнення до відповідальності.
Нещодавно на засіданні Кабінету Міністрів представник Федерації роботодавців України озвучив ситуацію про систематичне зловживання своїм правом на звернення з боку благодійного фонду з вельми гучною назвою: «Міжнародні антикорупційні суди». Ця організація влаштувала письмовий терор підприємствам, які не виявили бажання сплатити даному фонду внески на міфічну боротьбу фонду з корупцією, у формі масових заяв та звернень до державних органів України та інших країн. Використовуючи відверті вигадки, перекручення фактів, фонд створює штучні перешкоди вітчизняним виробникам. Так, на підставі таких письмових обмов блокуються експортні партії товарів, вноситься напруга у відносини з іноземними контрагентами. На написання пояснень, надання документів, для подолання штучно створених перешкод добросовісні підприємства вимушені витрачати значні матеріальні та трудові ресурси. Не говорячи про те, що державні органи змушені відволікатися від виконання своїх безпосередніх обов’язків і витрачати час на реагування на ці домисли.
Біг по колу
Прикрість ситуації в тому, що фонд подає завідомо неправдиву інформацію, вказує на бланку відомості, що не відповідають даним державного реєстру (як і посади підписантів), а державні чиновники без встановлення особи, що звертається, з ентузіазмом кидаються перевіряти дані вигадки.
Запускається державний механізм, залучаються посадові особи Кабміну, адміністрації Президента, міністерств, ОДА, райдержадміністрацій, Національної поліції, ДФС. Усі натхненно і тяжко працюють: надсилаються запити, проводяться безпідставні перевірки суб’єктів господарювання, і як результат: нічого не знаходять. А гроші платників податків витрачені на підготовку відповідей на безглузді звернення. І так по колу: фонд направляє нові звернення з вигаданим фактами, державний апарат знову працює для досягнення цілей, що нічого спільного не мають із захистом прав та охоронюваних законом інтересів, підприємства змушені спростовувати потік свідомості викладений фондом у зверненнях. Наприклад, лише відносно ТОВ «Побузький феронікелевий комбінат» цей фонд відправив як мінімум 5 заяв до державних органів із різного роду вигадками.
Право і відповідальність
На жаль, при існуючому законодавстві та підходах, що застосовують державні органи до розгляду різного роду заяв, зловмисники не тільки залишаються непокараними, але і надалі така сприятлива для них ситуація буде стимулювати політ їх фантазії, що призведе до систематичного створення штучних труднощів для добросовісних підприємців.
Деякі статті законодавства, наприклад ст. 26 Закону «Про звернення громадян» у зв’язку з декриміналізацієювідповідальності за наклеп, поширення недостовірних даних, взагалі не діє. Враховуючи, що формально шахраї прикриваються видимістю реалізації своїх прав на звернення, отримання інформації, що з точки зору законодавства не вважається розповсюдженням недостовірної інформації, судові перспективи захисту постраждалими підприємствами своїх інтересів та спростування недостовірної інформації є примарними.
Прийшов час здійснити ряд заходів з боку законотворців, з метою запобігання систематичним випадкам зловживання своїм правом з боку недобросовісних осіб. Саме законодавчі зміни і є кінцевою метою, що врегулюють дану конфліктну сферу та забезпечать наявність не лише прав осіб на звернення та отримання інформації, але і відповідальність за достовірність наданої державним органам інформації. На думку юристів для цього необхідно:
- При виконанні законів «Про інформацію», «Про звернення громадян» необхідно зобов’язати посадовців вживати заходи, щодо встановлення особи, що звертається. Як вбачається з листів благодійного фонду, шахраями умисно використовується з метою надання штучної значимості недостовірне найменування, посад підписантів, посилання на компетенції, що їм не належать. Дані відомості не відповідають офіційним відомостям з державного реєстру і подібні звернення повинні оцінюватись, як анонімні та відповідно не розглядатись.
- Зобов’язати заявників дотримуватись формальних вимог до звернень. Законодавство України передбачає обов’язок державних органів розглядати саме звернення (заяви, клопотання, петиції). У нашому скандальному випадку, виникає питання на якій підставі були витрачені кошти платників податків на розгляд: «Антикорупційної передсудової заяви», «Заяви про системне нанесення збитків…», «Антикорупційний запит», «Заява про факти прислужництва…», «Антикорупційна передсудова заява-запит…»? Що крім природної цікавості керує чиновниками при прийнятті рішення про розгляд листів, які по суті не є зверненнями?
- Встановити порядок відшкодування витрат за безпідставні звернення. Існуюча норма встановлює теоретичну можливість відшкодування даних витрат. Але замість «може покласти», необхідно встановити безальтернативний обов’язок чиновників звертатись до суду з вимогою покладення на недобросовісних осіб витрат за безпідставними зверненнями.
- Передбачити, що за зверненнями, що містять інформацію про злочини розгляд звернень не здійснюється. Особам письмово роз’яснюється їхнє право згідно ст. 214 КПК України звернутись до правоохоронних органів з повідомленням про злочин, та роз’яснюються наслідки, передбачені ст. 383 Кримінального Кодексу України про завідоме неправдиве повідомлення про злочин.
Виконання цих заходів, зважене відношення заявників до змісту інформації, щодо інших осіб стало б позитивним явищем для формування відповідального відношення до звернень, прав інтересів інших осіб та суттєво б скоротило витрати коштів платників податків на розгляд необґрунтованих звернень.
Ще один заслон для рейдерів
Як свідчить практика, подібні безпідставні звернення широко вживаються поряд із випадками неправомірного захоплення майна підприємств (рейдерства). Тож, необхідне внесення змін до Кримінального Кодексу. По-перше, це внесення до Кодексу самого поняття «рейдерство». Це може бути розширення ст. 206 КК (протидія законній господарській діяльності). На сьогодні дії є, а поняття та відповідальність у КК відсутнє. Розслідування відбувається за рейдерськими діями по даній статті, але ж рейдерство не тільки протиправна вимога припинити займатися господарською діяльністю (чи обмежити та укласти угоду, або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, яка поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, пошкодження чи знищення їхнього майна за відсутності ознак вимагання). Це комплекс протиправних дій фізичних та юридичних осіб, організованих груп, направлений на захоплення корпоративних, майнових прав законного власника. Це протиправний незаконний перерозподіл власності, відповідальність за яке має бути встановлено, як до фізичних осіб так і юридичних осіб та оцінка їх посадових осіб, як членів одного організованого угрупування. На сьогодні відповідальність юридичних осіб відсутня, що дозволяє без негативних наслідків для діяльності особи, використовувати одну і ту ж юридичну особу у різних злочинних схемах. Також необхідно розширити тлумачення поняття «протидія». Так, створення безпідставних перешкод для господарської діяльності, що пов’язані з використанням, поширенням недостовірних даних також має бути також протидією законній господарській діяльності.
Безумовно, боротьба з корупцією є нагальною потребою для всього українського суспільства. Але слід виважено підходити до цього процесу. Тим більше, що нечисті на руку ділки вже широко використовують існуючий тренд для вирішення своїх корисливих бажань. Що не лише наносить шкоди економіці країни, але й компрометує саму боротьбу з корупцією. Тому головне завдання суспільства і держави має полягати в тому, щоб відокремити дійсно боротьбу за корупцією і злочини які здійснюються під її прикриттям.
Автор: Рустам Джамгуров