Історія підприємства

Solway Investment Group вклав у ПФК 130 млн. дол. прямих інвестицій. Плани компанії інвестувати ще близько 50 млн. дол. США, за умови стабілізації політичної та економічної ситуації в Україні, а також за умов сприятливої кон’юнктури на світовому ринку.

Solway Investment Group спільно з канадською Hatch Group (одна з найбільших в світі інжинірингових компаній, що спеціалізується на інжинірингових послугах та управлінні проектами в металургії) розпочав черговий етап реконструкції ПФК.

Сприятлива кон’юнктура на світовому ринку нікелю відновилася, що дозволило комбінату знову збільшити випуск феронікелю – на 27,76% по відношенню до 2009 року.

Світовий попит на нікель різко скоротився, із-за чого ціни на нього впали майже в 3 рази. Якщо за підсумками 2008 року випуск феронікелю на ПФК збільшився на 12,77% до 2007 року, то за підсумками 2009 року виробництво скоротилося на 26,13% до 2008 – го. Довелося зупинити одну з двох печей, звільнити частину працівників (працюючих пенсіонерів, допоміжних працівників і тих, чиї функціональні обов’язки можна було об’єднати), перевести частину залишившихся працівників на неповний робочий день. При цьому для працюючих на зупиненій печі намагалися знайти роботу. Середня зарплата знизилася до 2000 гривень, тобто лише на 13%, що в порівнянні з іншими підприємствами виглядало досить пристойно. Але найголовніше – витрати на соціальну сферу, включаючи селищну, залишилися на колишньому рівні. Досить тривалий час власник ПФК фактично субсидував підприємство, не рахуючись з власними витратами.

До середини 2008 року на підприємстві працювало 1970 чоловік, середня зарплата становила 2320 гривень (при курсі 1 долар = 5 гривень), а заявок про прийом на роботу вистачало на кілька років вперед. На той момент група Solway Investment Group інвестувала в ПФК близько 60 млн. дол.

ПФК динамічно розвивається, постійно удосконалює технології виробництва, та вийшов на 7-е місце в світі з випуску феронікелю та нікелю.

Не припиняється модернізація комбінату, в результаті якої:

• комп’ютеризували всі виробничі процеси;
• ввели в експлуатацію обертові печі теплової обробки феронікелевого концентрату;
• побудували відділення сушіння руди та грануляції металу, газоочистки конвертерного відділення, гараж – розморожувач на 12 залізничних вагонів;
• модернізували газоохолоджувачі;
• провели капітальні ремонти за сучасним вимогам всіх побутових приміщень, будівель, споруд та доріг;
• упорядкували територію.

Кардинальним чином змінилася соціально-культурна база підприємства:

• відремонтовано Будинок культури, база відпочинку, спортивний комплекс;
• зведені нова школа та дитячий садок на 100 місць;
• почав працювати реабілітаційний центр з 25-метровим басейном, солярієм, тренажерним залом та сауною;
• медсанчастину оснастили новим сучасним обладнанням.
• в смт. Побузьке провели 100-кілометровий газопровід, були побудовані нова лікарня комбінату, фахівці якої надають послуги всім місцевим жителям, та церква.

Взимку 2006 року в Побузькому розморозилося більше половини житлових будинків, 18 ремонтних бригад ПФК цілодобово, на сильному морозі, ліквідовували наслідки аварії. Через кілька днів у квартирах людей було тепло.

Комбінат був відзначений почесним званням «Краще підприємство України», його продукція – національним знаком якості «Вища проба» та почесною міжнародною премією у сфері якості «Євромаркет-2004».

Знову відбулася зміна власника підприємства – ним стала міжнародна інвестиційна група Solway Investment Group, яка володіє ПФК і зараз. Влітку 2003 року статутний фонд комбінату був збільшений відразу на 90,6 млн. грн. – до 161,2 млн. грн. (майже в 1,8 раз), крім того, було передбачено щодекадне перерахування ще близько 800 тис. дол. Всього ж новий власник вклав близько 20 млн. дол., що дозволило провести відновлювальні роботи і запустити одну з двох печей ПФК вже в грудні 2003 року (друга піч почала виробляти феронікель в січні наступного року).

Комбінат простоював. Інвестори заявляли про готовність витратити на відновлення 15 млн. дол. і запустити виробництво в лютому 2003 року. Однак відновлювальні роботи йшли повільно, до того ж, у власників ПФК не знайшлося 11 млн. грн., щоб погасити кредиторську заборгованість підприємства та борги по заробітній платі. У листопаді 2002 року Господарський суд Кіровоградської області порушив справу про банкрутство ТОВ «Побузький феронікелевий комбінат» – вже друге за 7 років.

На комбінаті сталася велика аварія. Вибуховою хвилею зруйнувалася стіна, що відділяла трансформаторну підстанцію з чотирма трансформаторами, заповненими маслом. Виникла пожежа, з-за якого були порушені будівельні конструкції перекриттів майданчиків плавильного цеху та частина покрівлі. Збиток тільки від списання основних фондів склав 6 млн. грн. На щастя, обійшлося без людських жертв. Причиною аварії стала слабка футеровка печі, розрахована на виплавку феронікелю з нікелевих руд, що видобуваються на місцевих родовищах, з середнім вмістом в них нікелю 0,75%. В імпортованих рудах вміст нікелю доходило до 2,2-2,3%, що вимагало збільшення температури плавки на 270-280 градусів за Цельсієм, яких стара футеровка печі не витримала.

Інвестори вклали кошти у відновлення підприємства та відновлення його роботи (була відновлена рудотермічна піч, ліквідована кредиторська заборгованість, поповнені обігові кошти), та в 2001 році комбінат випустив першу після тривалого простою промислову партію феронікелю в обсязі 150 тонн. До грудня 2001 року на ПФК працювала одна з двох технологічних ліній з виробництва феронікелю потужністю 3 тис. тонн в рік, в перерахунку на чистий зміст нікелю в фероникелі. Сировина була виключно імпортна.

Згідно із затвердженим планом санації підприємства, в серпні 2000 року на базі цілісного майнового комплексу ВАТ «Побузький феронікелевий завод» створили повністю приватне ТОВ «Побузький феронікелевий комбінат». Його співвласниками стала група інвесторів, серед яких – зареєстрована у Великобританії компанія Nikomed Ltd., отримала 51% акцій.

У відповідності з Указом Президента України № 210 від 15 липня 1993 року «Про корпоратизацію державних підприємств» та наказом Мінпрому України № 233 від 15 липня 1994 р. державний Побузький нікелевий завод перетворено у ВАТ «Побузький феронікелевий завод». Однак всі спроби відновлення виробництва феронікелю були невдалими. Настали 5 років повного простою. Підприємство не працювало, його обладнання розкрадалося, цеха руйнувалися, приходило в запустіння і само селище: в будинках не було тепла, електрика подається з перебоями, багато жителів виїжджали з селища. Після того, як Кіровоградська облдержадміністрація включила завод в програму соціально-економічного розвитку регіону, їй було передано право оперативного управління пакетом акцій збанкрутілого ВАТ.

Була введена в експлуатацію перша черга Побузького нікелевого заводу (дві трубчасті обертові печі — ТВП, одна руднотермическая електропіч — РТП і чотири конвертера); 29 грудня отримана перша партія товарного феронікелю. У листопаді 1973-го, вступила в дію друга черга (2 ТВП та 1 РТП).

Розроблено Проектне завдання на виробництво товарного феронікелю, яке було затверджено радою міністрів України у липні 1964 р. Але, в кінці 1960-х років, після відкриття на півночі СРСР та на Уралі перспективних родовищ нікелевих руд, дозволило налагодити більш потужні виробництва на місці видобутку – будівництво ПФК взагалі було припинено. Роботи поновилися тільки в 1971 році.

Постанова Ради Міністрів СРСР No 857 про проектуванні і будівництві нікелевого заводу та житлового селища неподалік від села Капітанка Голованівського району Кіровоградської області. У Середньому Побужжі, були відкриті і розвідані кілька родовищ (Капитановское, Деренюхинское, Липовеньковское, Грушковское) силікатних нікелевих руд. Незважаючи на досить низький вміст у них нікелю (в середньому – 0,75%), вони були покликані стати сировинною базою нового металургійного підприємства.